Страница 9 из 13
Казка про рєпку, або Хулi не ясно?
Свирид Опанасович , дєдка.
Химка, бабка.
Валька, онука.
Джек, песик.
Мурзiк, котик.
Вєра i Надєжда, мишки.
Саломон Самсонович i Африкан Свиридович, дослiдники калу.
Хата Свирида Опанасовича — забацане мiсце, куди рєдко ступа культура. З вiкна, затягнутого бичачим пузирем, можна побачити грязюку, дощ, бурю, а також мороз. Iнколи, в ритмiчному оскаженiннi, з диким завиванням i карканням, мимо вiкна проносяться зграї ворон, драконiв, крилатих клопiв i летючих пацюкiв. В цi хвилини в хатi темнiє. Посеред хати сидить Свирид Опанасович у валянках i шапцi-ушанцi, за спиною у нього ружжо, бiля руки лежить гостро наточена сокира, так, що дотягнуться до неї зовсiм не важко. Вiнчає обстановочку опудало крокодила, яке гойдається пiд стелею. На крокодилi де-не-де приклеєнi ярлики готелiв i закордонних спиртних напоїв. Свирид Опанасович видовбує з кишенi коробочку калу, нюхає її, чха i кладе в кишеню назад. Входять мокрi i бруднi дослiдники калу Саломон Самсонович i Африкан Свиридович, вдягнутi у все резинове. В руках у них прибори, якими мiряють кал. У Саломона Самсоновича пiд пахвою невеличкий забитий дракон, вiн швиряє його на стола, як магазiнну курку.
Саломон Самсонович (до дiда). Скажи бабi, шоб борщ зварила. Часником заправить та сметаною, галушками — то, шо нада!
Свирид Опанасович з огидою бере дракона за обляпанi кров'ю зеленi крильця.
Свирид Опанасович. Блядь! Колись я iще пацаном був, то їх зимою в нас не було. Оце, як тiки осiнь, вони своїх дiтей ото позганяють на леваду i вчать лiтати, а потiм посiдають, падли, i тiки м'ясом римигають, ну чисто корови. А через пару тижнiв всi в Африку полетять. I так красiво летять, блядь, строєм, аж земля трясеться. Коли їх главний серне, то i остальнi тоже. Бува, цiлi села гiмном засиплять. Порядок тада у них був!..
Саломон Самсонович. А щас?
Свирид Опанасович. Щас нi. Щас нi в них, нi в нас, кругом порядка нема.
Африкан Свиридович. А щас чого не улiтають, дiду?
Свирид Опанасович. Хуй його зна. Колись порядок був, нахуй, не те, шо сiчас!
Входить Валька, онука Свирида Опанасовича, це здоровенна обiзяна. вдягнута у просте, охайне платтячко.
Валька. Шо ви пиздите, дiду? Раньше, раньше… Шо за ностальгiя, чого вам щас не хвата, тюрми?
Свирид Опанасович. Мовчи, обiзяна йобана, шо ти понiмаєш?
Африкан Свиридович (мрiйливо лапа дракона). Вони таки щас сильно поменшали. Я помню, ще коли малий був, то були такi, як бугаї, а щас такi, як курчата. I шо воно далi буде?
Саломон Самсонович. А хулi тут непонятного? Обичний мутагенез. Дракони меншають до таких розмiрiв, шоб прогодувати свої сiм'ї.
Африкан Свиридович. Зате пацюки стали, як самольоти, а клопи, як сичi.
Саломон Самсонович. Шо ви хочете. Африкан Свиридович? Це жизнь, а жизнь, як в пєснє пойотся. „не кончається“.
Свирид Опанасович (нi до кого не звертаючись). Жизнь хуйовая!.. (З сiней чути шкрябання i завивання Джека.)
Саломон Самсонович. I потом, Африкан Свиридович, подивiться на Дарвiна…
Свирид Опанасович. Ти б на себе подивився, весь в гамнi!..
Саломон Самсонович. А ви не пиздiть зря, Свирид Опанасович, вас пока не спитали. Так от, взглянiтє ширє: спочатку у нас все мале, ну там раковини, спiрохети разнi. Вобшєм, шо я вам розказую, та поїбєнь, то з моря вилiзла. Так?
Африкан Свиридович. Так.
Свирид Опанасович. Так.
Говорячи це, Свирид Опанасович професiйно вiдчикрижує дракону голову i заходиться його обдирать. З сiней знову чути iстеричне скавучання Джека i дряпання його пазурiв.
Саломон Самсонович. Потом знов все велике, динозаври. бронтозаври, всякi там пиздозаври. Так?
Африкан Свиридович. Так.
Свирид Опанасович. Так.
З цими словами Свирид Опанасович кида драконовi тельбухи i голову Джеку, який з гавканням вривається до хати. Джек представляє собою здоровенного упиздня у пiджаку, штанях, чоботах, але з собачою головою. Давлячись м'ясом, Джек страшно гарчить.
Саломон Самсонович. Потiм знов все мале, опять поразводилось всяке падло — мишi, комарi, клопи, пiгмеї, блядь, всякi карлiкi!..
Африкан Свиридович. А слони?
Саломон Самсонович. Якi слони? Ви їх коли-небудь бачили? Ви ще бронтозаврiв би згадали! Хуйня це все! Баснi дiдуся Панаса, не було нiяких слонiв…
Свирид Опанасович (продовжує пиздить дракона на катлєти). Iнтєрєсно у вас получаєтся: слонiв не було, а дiдусь Панас, значить. був?
Саломон Самсонович. I дiдуся Панаса тоже не було, нюханте свiй кал, дiду, i не отвлiкайтєсь. Патом знов все большоє: дракони, як бугаї, бугаї, як я не знаю шо…
Свирид Опанасович (тупо). Як слони.
Свирнд Опанасович роздмухує вогонь i ставить казан з драконом у пiч.
Африкан Свиридович (в'їдливо). Але ж клопи малi, мандавошки iщьо меньшi, я вже не кажу про пацюкiв, самi обичнi пацюки. Мiй тато. як був малий, з ними грався. А щас пiди, пограйся, кожен пацюк, як Б-52! Дракони аж всцикаються…
Саломон Самсонович. Кстатi, яка в них середня швидкiсть?
Африкан Свиридович. Хуй його зна, знаю тiки, шо як летить, не видно. А дракони катострофiчно поменшали, так то тут i Дарвiн ваш не просцить собi хуя, не те шо ми з вами.
Саломон Самсонович. А хулi ми, рядовi аспiранти, наше дiло —. кал.
Африкан Свиридович. Ну, нє скажитє, Саломон Самсонович, наша праця прекрасна, i она нужна людям.
Саломон Самсонович (iз тонкою iронiєю). Особєнно таким, як Валька. Це ж ваш iнститут її розробляв?
Африкан Свиридович. Iнтєрєсно, шо ви iмєєтє против Вальки? Нормальна внучка нормального дєдушкi.
Саломон Самсонович. При чьом здєсь дєдушка? Ви лучше спитайте, хто її мама? Признайтесь, мама була ваша — лабораторна?
Валька (гордо). Мама була дика.