Страница 8 из 28
— Хіба що спробувати такий спосіб психотерапії, як написання художніх творів. Чом би вам з вашим знанням художньої літератури, смаком і фантазією не написати фантастичну повість чи бодай новелу?
— Новелу? — перепитала я.
— Ну, для початку хоча б новелу...
І тут не знати звідки до мене прийшло ім’я. Дивне ім’я.
— Лікарю, — сказала я. — Ви не знаєте, що таке Ієрихар?
— Ієрихар?
— Так. Що це таке? Назва? Термін? Ім’я?
— Не знаю, — сказав лікар. — Ніколи не чув. У вас до мене все?
— Так. Але... Ні, все.
— Тоді — до побачення. Не хвилюйтеся і все буде добре.
— Добре? Он як?
Мені хотілося на нього нагніватися, закричати, але я не могла. Я чемно йому подякувала. Тільки дивний туман огорнув мене, коли покидала лікарню. В цьому тумані проступали чиїсь обличчя — дивилися, вдивлялися, криво посміхалися, тицяли пальцями, навіть реготали. Я розуміла: то хворі, котрі стоять на подвір’ї.
«А я, чому я не хвора?» — подумала зненацька.
«Але ж ти справді не хвора», — відповів хтось мені.
З тим я й сіла у маршрутку, дісталася центру міста, потім дочекалася тролейбуса, який ішов на автовокзал. До останньої маршрутки лишалося півгодини і я сіла на лавку та дістала свій зошит-щоденник, якого за звичкою взяла в дорогу. Як усе просто прояснилося. Радій, Світлано, що нема в тебе ані раку, ні ще якоїсь болячки.
Втім, я велика свиня,.. Треба ж зателефонувати Наталці. Раз усе добре, то не варто приховувати мою поїздку до Луцька... Гаразд, зателефоную...
Коли я розплющила очі, то все ще була людиною. Так, людиною, але тільки за зовнішньою оболонкою. Я відчувала, що цю оболонку ось-ось прорве моя потужна енергетична сила. Вона, швидше за все, рознесе цей транспортний засіб, маршрутний автобус, маршрутку, пригадала я, і тоді загинуть ті істоти, що в ньому знаходяться, загинуть люди. Цього не можна було допустити.
Відчуваючи, як наростає в мені внутрішній вихор, я встала і пішла до виходу.
— Зупиніть, будь ласка, — попросила я водія. — Мені треба тут вийти. Я маю... Маю зайти до родички, яка тут живе.
Маршрутка зупинилася і я вийшла.
Коли маршрутка від’їхала, я відійшла трохи вбік від шосе. Довкола стояла суцільна темрява, але вона мене не лякала. Я знала — ось-ось має відбутися перетворення. Повернення до мого справжнього «я».
Що це таке — я не знала. Але фраза про моє справжнє «я» засіла в мені... Я записую... Записую...
Розділ другий
Експеримент
Членам Вищої Глобальної Ради Трамедіону,
Членам спеціальної наукової слідчої комісії
Керівника проекту «Глибоке внутрішнє впровадження»
магістра найвищого ступеня Оберіхіфона[1]
Зобов’язаний доповісти Вашим найсвітлішим якостям про залагодження однієї зі складових проекту, керівником якого мене було призначено і яким я мав честь бути. Вважаю за необхідне навести передісторію, що привела до проекту.
Як відомо, перша космічна експедиція до планетної системи, розташованої на окраїні Всесвіту, була проведена три великі стадії тому. Вже з першого звіту стало зрозуміло, що в системі, де довкола зірки — жовтого згасаю чого карлика — обертаються дев’ять великих і безліч малих планет, на одній з них, третій від зірки, існує життя, притому життя розумне. Природно, що вирішено було його всебічно дослідити, перш ніж встановити можливі контакти.
Оскільки до шанованої наукової слідчої комісії входять, окрім астронавтів, космофізика, нейробіологічний та гельмінтологів, також юристи, психологи і психофізіологія, то вважаю за необхідне ознайомити з результатами досліджень, проведених на планеті, названої її першовідкривачами Неміона або, як називають її місцеві аборигени, — просто Земля.
В учасників першої, як і наступних експедицій на Неміону, не викликали подив такі явища, як різний клімат на різних частинах цієї планети, належність розумних істот, що населяли планету, до різних рас і етнічних груп. Більше того, різноманітність і незвичайність рослинного і тваринного світу викликали значну зацікавленість. Як і наявність великих і малих груп, які за своїми мовними ознаками, історією і традиціями значно відрізняються одна від одної.
Нерозуміння, однак, викликала сутність, мораль, психологія, поведінка і сам розвиток розумних істот, котрих тут називають землянами або людьми. На момент першої експедиції на цю планету вони вже перебували на досить високому рівні розвитку, із також досить високим технічним ступенем розвитку їхньої цивілізації, якщо судити за найрозвиненішими етнічними групами. Причому технічний розвиток, зростання досягнень їхньої науки відбувалися також дуже високими темпами. Це наводило наших вчених на думку про можливість швидкого близького контакту.
Однак, повторю, моїх колег із попередніх експедицій збентежило, більше того, викликало нерозуміння те, про що я писав вище — внутрішня сутність, мораль, психологія, поведінка і розвиток людей.
Всі вони суперечили загальноприйнятим нормам і логіці розвитку планетних цивілізацій Всесвіту.
Наведу заради економії часу членів комісії лише головні з цих суперечностей й алогічних протиріч.
Перед цим зауважу, що вивчення історії Неміони-Землі призвело до невтішних висновків про надзвичайну кривавість і дивовижну жорстокість цієї історії. Власне, вся історія цієї планети складається з великих і малих війн, а загальна кількість жертв цих війн із часу перших цивілізацій, згідно з підрахунком історіомилікативного комп’ютера, дорівнює теперішній кількості населення Неміони-Землі, що жахливо, якщо врахувати, що темпи приросту населення планети до недавнього часу були значно нижчими і за земними міркам складали на початок їхнього XX століття лише два мільярди осіб.
Велика кількість війн була властива й іншим цивілізаціям, в тому числі й Трамедіону, та лише на початкових стадіях розвитку. На Неміоні ж зі зростанням рівня цивілізації війни і знищення одних етнічних груп (народів) іншими не припинилося, а набуло більш жорстоких, навіть жорстоко-витончених рис. Тривають війни з небувалою жорстокістю всередині самих народів. Причому значна частина наукових винаходів спрямована на знищення розумних істот.
Спеціальна комісія, створена після четвертої експедиції, дійшла висновку, що якби наукові сили землян, задіяні на створення засобів руйнування, були спрямовані на розвиток населення, яке тут називають людством, розвиток мирної техніки і духовної сфери, то рівень розвитку розуму, облаштування побуту, моралі був би значно вищим.
Викликало подив і те, що нерідко найрозумніші ідеї — наукові, мистецькі, філософські — зустрічали нерозуміння, більше того, агресивний спротив з боку влади і суспільства, а їхніх авторів переслідували, а то й страчували. Хоча саме такі невизнані ідеї стосувалися кардинальних шляхів розвитку людства і згодом приводили до його подальшого прогресу, як і планети загалом.
Нерозуміння з боку як наших вчених, так і рядових астронавтів викликало те, що найціннішими предметами, по суті, еквівалентами людського життя і добробуту на Землі вважаються метали і речовини, які самі по собі не становлять ніякої цінності і навіть не є на планеті найрідкіснішими — їх тут називають золотом і діамантами. Невеликий шматок їх нерідко оцінюється у величезні суми того, що тут називають грошима і які є наслідком і ціною виробництва величезних мас речей, машин чи продовольства. В історії Землі є кілька курйозних випадків, пов’язаних з нерозумінням і несприйняттям частиною землян такої значимості названих золота і діамантів. Один з них вважаю за доцільне навести.
Коли жителі частини Неміони-Землі, яку вони називають Європою, завоювали південну територію іншої частини цієї планети, яку називають Африкою, то європейці знайшли там у великій кількості міцну земну породу під назвою алмази, з яких і виготовляють дуже цінні для переважної кількості землян діаманти. Але алмази знаходили у глибині ґрунту і їх необхідно було добувати, будуючи для цього спеціальні підземні пристосування — шахти. Однак місцеві жителі, яких європейці називають зулусами, категорично відмовлялися лізти в шахти, щоби добувати там алмази. Вони не розуміли цінності цих, звичайних для них, камінців. Не допомагали умовляння, погрози і застосування сили. Тоді європейці сказали, що ці камінці білі люди — раса європейців — використовують для лікування від багатьох хвороб. Це було неправдою, обманом, фальшивою інформацією. Зате зулуси зрозуміли, що камінці-алмази для білих людей справді є цінними та погодилися їх добувати та працювати в шахтах.
1
Переклад українською мовою з трамсдіонської комп’ютера найновішого покоління КД-418Б.