Гостина старої дами

БУРҐОМІСТЕР: І нашій найбільшій святині.

ГРОМАДА: І нашій найбільшій святині.

Мовчання.

ОПЕРАТОР (тихо). Іллю! Ну?

Мовчання.

ОПЕРАТОР (розчаровано). Як ні то ні. Шкода, що радісний вигук ”О Боже!” не вийшов; він був особливо зворушливий.

БУРҐОМІСТЕР: Представників преси, радіо й кінохроніки запрошено на перекуску. В ресторан. Найкраще вам буде вийти з театральної залі крізь двері за сценою. Для жінок приготовлено чай у садку ”Золотого Апостола”.

Представники преси, радіо і кінохроніки ідуть у глибину праворуч. Чоловіки непорушно стоять на сцені. ІЛЛЬ підводиться й хоче вийти.

ПОЛІЦАЙ: Лишайся!

Силоміць садовить ІЛЛЯ назад на лавку.

ІЛЛЬ: Ви хочете зробити це сьогодні ж?

ПОЛІЦАЙ: Певне.

ІЛЛЬ: Я гадав, що найкраще хай би це сталося в мене.

ПОЛІЦАЙ: Це станеться тут.

БУРҐОМІСТЕР: Чи є ще хтось у залі?

ТРЕТІЙ і ЧЕТВЕРТИЙ заглядають униз.

ТРЕТІЙ: Нема нікого.

БУРҐОМІСТЕР: На Галереї?

ЧЕТВЕРТИЙ: Порожньо.

БУРҐОМІСТЕР: Замкніть двері, щоб ніхто більше не ввійшов.

Обидва сходять у залю.

ТРЕТІЙ: Замкнено.

ЧЕТВЕРТИЙ: Замкнено.

БУРҐОМІСТЕР: Згасіть світло. Місяць світить у вікна галереї. Цього досить.

Сцена темніє. В тьмяному місячному світлі ледь можна розрізнити людей.

БУРҐОМІСТЕР: Зробіть коридор.

Ґюлленці роблять коридор, на кінці якого стоїть ГІМНАСТ, тепер в елегантних білих штанах, з червоною хусткою на спортивній сорочці.

БУРҐОМІСТЕР: Панотче, прошу вас.

ПАРОХ поволі підходить до ІЛЛЯ, сідає коло нього.

ПАРОХ: Ну, Іллю, настала ваша тяжка година.

ІЛЛЬ: Цигарку.

ПАРОХ: Цигарку, пане бурґомістре.

БУРҐОМІСТЕР (тепло): Звичайно. Якнайкращу.

Він подає ПАРОХОВІ коробку, той простягає її ІЛЛЕВІ.

Ілль бере цигарку, ПОЛІЦАЙ дає йому вогню, ПАРОХ повертає коробку БУРГОМІСТРОВІ.

ПАРОХ: Як казав уже пророк Амос....

ІЛЛЬ: Прошу, не треба.

Курить.

ПАРОХ: Ви не боїтесь?

ІЛЛЬ: Уже не дуже.

Курить.

ПАРОХ (безпорадно): Я буду молитися за вас.

ІЛЛЬ: Моліться за Ґюллен.

ІЛЛЬ курить, ПАРОХ поволі встає.

ПАРОХ: Хай нас помилує Господь.

Поволі вертається до решти ґюлленців, що стоять двома лавами.

БУРҐОМІСТЕР: Підведіться, Альфреде Іллю.

ІЛЛЬ вагається.

ПОЛІЦАЙ: Вставай, свиняко!

Тягне ІЛЛЯ вгору.

БУРҐОМІСТЕР: Вахмістре, опануйте себе.

ПОЛІЦАЙ: Пробачте я не витримав.

БУРҐОМІСТЕР: Ходіть. Альфреде Іллю.

ІЛЛЬ гасить цигарку і роздушує ногою. Потім поволі рушає серединою сцени, спиною до публіки.

БУРҐОМІСТЕР: Ідіть коридором.

ІЛЛЬ вагається.

ПОЛІЦАЙ: Ну, гайда!

ІЛЛЬ поволі йде між двома рядами мовчазних чоловіків. На кінці проти нього виступає ГІМНАСТ. ІЛЛЬ пристає, обертається і бачить, як лави нещадно замикаються за ним. Він падає на коліна. Лави обертаються в беззвучний людський клубок, що поволі вклякає додолу. Тиша. З лівого боку, спереду, надходять ГАЗЕТЯРІ. Ясніє.

ГАЗЕТЯР I: Що тут діється?

Людський клубок розсипається. Чоловіки мовчки збираються в глибині. Залишається тільки ЛІКАР, що стоїть навколішки перед трупом. На труп накинуто картатий обрус, такий як звичайно буває в заїздах. Лікар підводиться, відкладає стетоскоп.

ЛІКАР: Параліч серця.

БУРҐОМІСТЕР: Смерть з радости.

ГАЗЕТЯР I: Смерть з радости.

ГАЗЕТЯР II: Життя пише найкращі історії.

ГАЗЕТЯР I: До праці.

ГАЗЕТЯРІ поспішають праворуч у глибину сцени. Зліва надходить КЛЕР ЦАХАНАСЯН, за нею МАЖОРДОМ. Вона бачить мертвого, зупиняється, тоді поволі виходить на середину сцени, обертається до публіки.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Принесіть його сюди.

РОБІ й ТОБІ приходять з носилками, кладуть на них ІЛЛЯ і підносять до ніг КЛЕР ЦАХАНАСЯН.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН (непорушно): Відслони його, Бобі. МАЖОРДОМ відкриває ІЛЛЕВЕ обличчя. Вона довго не зводить з нього очей.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Він знову такий, яким був колись давно, чорний леопард. Закрий його.

МАЖОРДОМ знов прикриває обличчя мертвого.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Покладіть його в домовину.

РОБІ й ТОБІ виносять небіжчика ліворуч.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Проведи мене до кімнати, Бобі. Накажи пакувати валізи. Ми їдемо до Капрі.

МАЖОРДОМ підставляє їй плече, вона поволі рушає ліворуч. Зупиняється.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Бурґомістре.

Ззаду, з лав мовчазних чоловіків, повільно виходить наперед БУРҐОМІСТЕР.

КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Чек.

Вона віддає йому папірець і виходить з МАЖОРДОМОМ.

Якщо в чимраз кращому вбранні тонко, ненастирливо, одначе все помітніше виявлявся ріст добробуту, якщо все, що видно було на сцені, ставало чимраз принадніше, змінювалось, свідчило про піднесення на соціяльній драбині, наче б хто розбагатівшись непомітно переселився з бідного кварталу в модерне, добре устатковане місто, то це піднесення знаходить тепер свою апотеозу в кінцевій картині. Сірий колись світ перетворився в щось блискуче, технічно довершене, в багатство; все коронується в світовий ”happy end”. Прапори, гірлянди, плякати, неонове світло оточують відновлену станцію; на цьому тлі ґюлленці, жінки й чоловіки у вечірніх сукнях і фраках, творять два хори, подібні до хорів грецьких трагедій, не випадково, а так як вимагає місце дій, наче віднесений далеко в море корабель, що зазнав аварії, дає останні сигнали.

ХОР I: Лиха на світі без ліку:

Страшні землетруси

Вогнисті вулкани, морські вали,

Війни, танків шугання

У житі,

Сліпучі гриби атомових бомб.

ХОР II: Та немає на світі лиха

Над бідність.

Бідність не знає ніяких пригод,

В безнадію засотує людство,

Нанизує

День нудний до нудного дня.

ЖІНКИ: Тяжко бачити матерям

Скін найкоханіших.

ЧОЛОВІКИ: А чоловік

Чвари замислює, Зраду плекає.

ПЕРШИЙ: Він ходить у стоптаних черевиках.

ТРЕТІЙ: Він курить дешевий смердючий тютюн.

ХОР I: Бо всі ті місця,

Де він хліб заробляє,

Давно спорожніли.

ХОР II: І потяг швидкий поминає той закуток.

ВСІ: Добре нам,

ПАНІ ІЛЛЬ: Кому доля ласкава

ВСІ: Все це змінила.

ЖІНКИ: Одяг зручний облягає тепер нам тіло струнке.

СИН: Спортивну машину провадить юнак.

ЧОЛОВІКИ: А купець лімузину.

ДОНЬКА: Дівча біжить за м’ячем по червоному полі.

ЛІКАР: У новій, зеленій кахльованій залі

Оперує лікар веселий.

ВСІ: Пахне вечеря

В домівках. Люди вдоволені. Взуті.

Кожний попахкує краще зілля.

ВЧИТЕЛЬ: Радо навчаються всі до науки охочі.

ДРУГИЙ: Скарби накопичують пильні

Меткі фабриканти.

ВСІ: Рембрандт на Рубенсі.

МАЛЯР: Щедро годує мистецтво

Мистця.

ПАРОХ: Великдень, Різдво, чи свята

Зелені,

Вірних повна — повнісенька церква.

ВСІ: Потяг швидкий,

Величний гінець,

Що по рейках залізних

Єднає містечко з містечком, Знов зупиняється в нас.

Зліва надходить КОНДУКТОР.

КОНДУКТОР: Ґюллен!

НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ: Швидкий потяг Ґюллен—Рим, прошу сідати. Сальонові вагони спереду.

З глибини між двома хорами з’являється КЛЕР ЦАХАНАСЯН у своїй носильниці, в супроводі почту непорушна, наче стародавній кам’яний ідол.

БУРҐОМІСТЕР: Відїздить

ВСІ: Доброчинниця наша

ДОНЬКА: Що дала нам багатство і щастя.

ВСІ: 3 почтом шляхетним своїм відїздить!

КЛЕР ЦАХАНАСЯН зникає праворуч. За нею служники через усею сцену проносять домовину.

БУРҐОМІСТЕР: Хай їде здорова й щаслива.

ВСІ: Скарб дорогий довірений їй забирає з собою.

НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ: Потяг рушає!

ВСІ: Хай береже нас

ПАРОХ: Господь

ВСІ: В непевні облудні часи