Страница 1 из 17
ФРІДРІХ ДЮРРЕНМАТТ
ГОСТИНА СТАРОЇ ДАМИ
Переклад з німецької Віри Вовк і Є. П.
Обкладинка Любослава Гуцалюка
Книгу відскановано diasporiana.org.ua
Авторизований переклад з німецької мови.
Всі права застережені.
Friedrich Dürrenmatt: ”Der Besuch der alten Dame”.
© 1956 by Verlag der Arche. Peter Schifferli, Zürich.
ДІЄВІ ОСОБИ
ГОСТІ:
КЛЕР ЦАХАНАСЯН, з дому Вешер, мультимільйонера (Armenian-Oil)
ЇЇ ЧОЛОВІКИ VII — IX
МАЖОРДОМ
ТОБІ
РОБІ весь час жують ґуму
КОБІ
ЛОБІ сліпі
ГОСПОДАРІ:
ІЛЛЬ
ЙОГО ДРУЖИНА
ЙОГО ДОНЬКА
ЙОГО СИН
БУРҐОМІСТЕР
УЧИТЕЛЬ
ПАРОХ
ЛІКАР
ПОЛІЦАЙ
ПЕРШИЙ
ДРУГИЙ
ТРЕТІЙ
ЧЕТВЕРТИЙ міщани
МАЛЯР
ПЕРША ЖІНКА
ДРУГА ЖІНКА
ПАННА ЛЮЇЗА
ІНШІ:
НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ
НАЧАЛЬНИК ПОТЯГА
КОНДУКТОР
ПОДАТКОВИЙ АҐЕНТ
ВЛІЗЛИВІ:
ГАЗЕТЯР I
ГАЗЕТЯР II
РАДІОКОРЕСПОНДЕНТ
ОПЕРАТОР
МІСЦЕ: ҐЮЛЛЕН
ЧАС: СУЧАСНІСТЬ
ДІЯ ПЕРША
Заки підійметься завіса — дзвінок станції. Потім напис: Ґюллен. Очевидно, назва містечка, що ледь позначене в глибині: зруйноване, зниділе. Будинок станції також неохайний, залежно від країни — з рампою чи без рампи, напівздертий розклад потягів на мурі, заржавілий семафор, двері з написом ”Вхід заборонено”. Далі, посередині, нужденна дорога до станції. Вона пакож тільки позначена. Ліворуч — будка: гола, череп’яний дах, обшарпані плякати на безвіконнім мурі. Зліва табличка ”Для жінок”, справа ”Для чоловіків”. Все тоне в гарячому, осінньому сонці. Перед будкою — лавка, на лавці четверо чоловіків. П’ятий, неймовірно занедбаний, як і ті решта, малює транспарант червоною фарбою, немов на демонстрацію: ”Ласкаво просимо. Клері”. З гуркотом пролітає швидкий потяг. Начальник станції на пероні пропускає ешельон. Чоловіки на лавці повертають голови зліва направо — видно, проводжають очима експрес.
ПЕРШИЙ: ”Ґудрун”, Гамбурґ — Неаполь.
ДРУГИЙ: Об одинадцятій двадцять сім прибуде ”Шалений Ролянд”, Венеція — Стокгольм.
ТРЕТІЙ: Нам тільки й лишилося втіхи, що дивитися на потяги.
ЧЕТВЕРТИЙ: П’ять років тому ”Ґудрун” і ”Шалений Ролянд” зупинялись у Ґюллені. І ще ”Дипломат” і ”Льореляя”, — усі важливі потяги.
ПЕРШИЙ: Світового значення.
ДРУГИЙ: А тепер навіть звичайні пасажирські потяги не зупиняються. Тільки два з Каффіґену і о першій тринадцять з Кальберштадту.
ТРЕТІЙ: Нам кінець.
ЧЕТВЕРТИЙ: Фабрика Ваґнера луснула.
ПЕРШИЙ: Бокман збанкрутував.
ДРУГИЙ: Пансіонат ”Місце-на-сонці” занепав.
ТРЕТІЙ: Живемо з допомоги для безробітних.
ЧЕТВЕРТИЙ: Та з громадської юшки.
ПЕРШИЙ: Живемо?
ДРУГИЙ: Животіємо.
ТРЕТІЙ: Здихаємо.
ЧЕТВЕРТИЙ: Ціле містечко.
Дзвінок.
ДРУГИЙ: Давно пора вже приїхати мільярдерці. В Кальберштадті вона мала начебто побудувати лікарню.
ТРЕТІЙ: У Каффігені — ясла, а в столиці — пропам’ятну церкву.
МАЛЯР: Захотіла, щоб той партач Цімт, натураліст, вималював їй портрет.
ПЕРШИЙ: Капшук з грошима! Їй належать Armenian-Oil, Western Railways, North Broadcasting Company і квартал розпусти в Гонґ-Конґу.
Гуркіт потяга, начальник пропускав його. Чоловіки проводжають потяг рухом голови справа наліво.
ЧЕТВЕРТИЙ: ”Дипломат”.
ТРЕТІЙ: До того ж ми були містом культури.
ДРУГИЙ: Одним з найпередовіших у країні.
ПЕРШИЙ: В Европі.
ЧЕТВЕРТИЙ: Тут ночував Гете. В господі ”Золотий Апостол”.
ТРЕТІЙ: Брамс тут скомпонував квартет.
Дзвінок.
ДРУГИЙ: Бертольд Шварц тут винайшов порох.
МАЛЯР: А я блискуче навчався в Ecole des Beaux—Arts. А що тепер роблю? Малюю транспаранти!
Гуркіт потяга. Ліворуч з’являється кондуктор, наче щойно зіскочив з потяга.
КОНДУКТОР (протяжно гукає): Ґюллен!
ПЕРШИЙ: Пасажирський потяг із Каффіґену.
Виходить один пасажир, минає чоловіків на лавці ліворуч і зникає в дверях з написом ”Для чоловіків”.
ДРУГИЙ: Ліцитаційний інспектор.
ТРЕТІЙ: Іде ліцитувати ратушу.
ЧЕТВЕРТИЙ: І з політичного погляду нам край.
НАЧАЛЬНИК (підносить жезл): Потяг рушає!
З містечка надходять БУРҐОМІСТЕР, УЧИТЕЛЬ, ПАРОХ і майже шістдесят п’ятирічний ІЛЛЬ, усі поганенько повдягані.
БУРҐОМІСТЕР: Висока гостя приїде пасажирським потягом о першій тридцять, із Кальберштадту.
УЧИ ГЕЛЬ: Співає мішаний хор, молодіжна група.
ПАРОХ: Дзвонить пожежний дзвін. Його ще не віддали в заставу.
БУРҐОМІСТЕР: На ринку грає міська оркестра. а гімнастичне об’єднання робить піраміду в честь мільярдерки. Потім обід у ”Золотому Апостолі”. На жаль, не вистачить коштів, щоб освітити ввечері собор і ратушу.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР виходить із будки.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Доброго ранку, пане бурґомістре! Сердечно вітаю.
БУРҐОМІСТЕР: Чого вам тут треба, інспекторе Ґлюце?
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Це вже ви знаєте, пане бурґомістре. Передо мною стоїть велетенське завдання. Спробуйте взяти в заставу ціле місто.
БУРҐОМІСТЕР: Крім старої друкарської машинки, ви в ратуші нічого не знайдете.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Ви пане бурґомістре, забуваєте про ґюлленський краєзнавчий музей.
БУРҐОМІСТЕР: Проданий три роки тому до Америки. Наші каси порожні. Ніхто не платить податків.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Треба перевірити. Країна процвітає, а якраз Ґюллен з пансіоном ”Місце-під-сонцем” банкрутує.
БУРҐОМІСТЕР: Для нас самих це економічна загадка.
ПЕРШИЙ: Це все — витівки масонів.
ДРУГИЙ: Жидівська робота.
ТРЕТІЙ: За цим стоїть великий капітал.
ЧЕТВЕРТИЙ: Міжнародний комунізм пряде своє павутиння. Дзвінок.
ЛІЦИТАЦІЙНИЙ ІНСПЕКТОР: Я вже щось знайду. В мене очі, як у яструба. Піду глипну на міську касу. Відходить.
БУРҐОМІСТЕР: Краще, коли він нас пограбує тепер, ніж по візиті мільярдерки.
Маляр закінчив свій транспарант.
ІЛЛЬ: Так не годиться, пане бурґомістре. Напис надто інтимний. Треба б написати ”Ласкаво просимо, Клер Цаханасян”.
ПЕРШИЙ: Алеж вона — Клері.
ДРУГИЙ: Клері Вешер.
ТРЕТІЙ: Тут виросла.
ЧЕТВЕРТИЙ: Її батько був будівничий.
МАЛЯР: Тоді я зроблю просто: напишу ”Ласкаво просимо, Клер Цаханасян” на зворотному боці. А як мільярдерка розчулиться, ми завжди зможемо обернути до неї ще й цей бік.
ДРУГИЙ: ”Біржовик”, Цюріх — Гамбурґ.
Ще один швидкий потяг проїздить справа наліво.
ТРЕТІЙ: Завжди точний, хоч годинника по ньому наставляй.
ЧЕТВЕРТИЙ: Ото мудро! Ніби хтось тут ще має годинника!
БУРҐОМІСТЕР: Панове, мільярдерка — наша єдина надія.
ПАРОХ: Крім Бога.
БУРҐОМІСТЕР: Крім Бога.
УЧИТЕЛЬ: Але він грошей не платить.
БУРҐОМІСТЕР: Ви, Іллю, дружили з нею; тепер усе від вас залежить.
ПАРОХ: Тоді ви розійшлися. Я чув якусь невиразну історію... Ви маєте що звірити своєму душпастиреві?
ІЛЛЬ: Ми були найкращі друзі... Молоді й палкі... З мене був таки добрий хлопець, панове, сорок п’ять років тому... А її, Кляру, я ще й досі немов бачу перед собою...Як вона світилася мені назустріч у пітьмі Петрової стодоли чи босоніж ішла по моху й листю в Конрадсвайлерівському лісі, з розмаяним рудим волоссям, струнка, гнучка як лозина, ніжна, до біса гарна відьма. Нас розлучило життя, тільки життя, як то буває на світі.