Віщі сестри

— Ні, — сказала вона. 

— От і добре, — сказала Бабуня. — Слухай, поглянь на це так. Королівські роди теж мають з когось починатися. Чому б такому родові не початися з нашого нового короля? Як на мене, він ставиться до своїх обов’язків значно серйозніше, ніж більшість інших королів. Тож він цілком на своєму місці. 

Маґрат розуміла, що програла. У протистоянні з Бабунею Дощевіск програвали всі, і єдиний сенс такого протистояння полягав у тому, щоб побачити, як саме. 

— І все ж ви мене вразили, чесно, — сказала вона. — Ви ж відьми. Тобто ви повинні дбати про такі речі, як правда, традиції, доля й так далі, хіба ні? 

— Оце і є той момент, якого ти ніяк не можеш зрозуміти, — сказала Бабуня. — Бач, доля має значення, але неправильно думати, що вона керує людьми. Все цілком навпаки. 

— Нафіг долю, — погодилася Тітуня. 

Бабуня кинула на неї спопеляючий погляд і продовжила: 

— Врешті-решт ти ж не думала, що бути відьмою легко? 

— Я ще тільки вчуся, — сказала Маґрат. 

Вона дивилася в далечінь, де над темними торф’яниками світилася нитка світанку. 

— Я, мабуть, піду, — сказала вона. — Світає. 

— Я теж, — сказала Тітуня Оґґ. — Якщо я спізнюся на сніданок, нашу Ширл на хом’ячки порве. 

Бабуня старанно затоптала останні жарини багаття. 

— Коли ще стрінемося ми?[69] — спитала вона. — Га? 

Відьми знічено перезирнулися. 

— У мене найближчими тижнями купа справ, — сказала Тітуня. — Дні народження і все таке. Гм… Та й купа справ накопичилася, поки коїлася вся ця катавасія. Ну, ви розумієте. Ще й з привидами треба щось вирішити. 

— Я думала, ти їх відправила назад до замку, — сказала Бабуня. 

— Та вони не схотіли, — невпевнено сказала Тітуня. — І, коли чесно, я до них уже якось звикла. З ними не так нудно вечорами. І тепер вони майже не галасують. 

— Це добре, — сказала Бабуня. — А як щодо тебе, Маґрат? 

— В цю пору року завжди стільки роботи, ви не помічали? — промовила Маґрат. 

— О, так, — ввічливо сказала Бабуня Дощевіск. — Тоді не будемо домовлятись про конкретний час, еге ж? Зупинимося на відкритій даті. 

Дві її компаньйонки кивнули. І коли на королівство рушив новий день, усі вони рушили по домівках, кожна в задумі про своє, кожна — відьма сама по собі.[70]

69

Див. прим. на с. 5. — Прим. пер.

70

Існує поширена думка, що відьми та чарівники не можуть мати власних домівок. Але відьом та чарівників чужі думки хвилюють мало. — Прим. авт.