Страница 5 из 6
Був абордаж та крові в три струмки!
Але в мене характер не дитини
Недарма боцман бив мене навчаючи!
Усім була дошка - я ж відзначився,
І капітан піратів так сказав:
- Відважно цей хлопчик-юнга бився,
Він дух корсара хоробро показав!
У морське братство прийнято - ось удача,
Мрія збулася з народження майже!
Тепер ти можеш дати будь-кому здачі,
А пре купець наздожени і громи!
Бували гроші - щедрий видобуток,
Спускали багато, теж просто...
Водилося, при успіху знай готівку,
Але золото пурхне як горобець...
Кончина виявилася не веселою;
Пригнав кат суворий - ешафот.
Кудись поділися розкоші обнови,
Від голоду в темниці спав живіт!
У натовпі піратів голосно проклинають,
Летять: огризки, кістки, черевики!
Ми слуги пекла - чернь, звичайно, знає,
Самим на морі видно не з руки!
Петля, на жаль, ганебна смерть,
Невже життя скінчилося моє...
В кайданах відвідувала сум-кручина,
Давно забула рідного рідного!
Але не хотілося мені в петлі бовтатися,
Взяв і ногою під дих - упав кат!
Адже росіяни завжди вміли битися,
А коли корсар, то бийся, а не плач!
Останній бій звичайно найважчий,
В руках сокира, що кат носив!
Коли ти в злості, то натиск не малий,
І страху, наче кропиву косив!
Інші в бій кинулися хлопці,
Звідки в доходягах спритність взялася!
Напевно від отця Русі солдата,
Якого зрадити вирішила влада!
І чернь раптово змінила думки,
Тепер уже корсари молодці
Ось бунтом площа вся вже вирувала,
Пішли в атаку з вулиці бійці!
Сталося те, що рідко, але буває;
З петлі зірвалися знову на коні!
А що багатій, він бідноту мучить -
Не знаючи, що за це бути війні!
Відбитий корабель - знову Чорний Роджер,
Знову ми разом, море за кормою!
Та я вбивця - тільки дуже добрий,
І для мене бідняк, як рідний брат!
Так співатимемо, поки петля вільна,
Ділитися з жебраком і весело жити!
Душою корсар стати хоче благородним,
Не до вподоби, коли ти в клітці дичину!
Хлопчик-раб скінчив співати і затупав своїми босими, точеними дитячими ніжками, які хоч і огрубіли, але були спритнішими за лапки мавп.
А фрегат остаточно відстав. І його вітрила зникли за лінією горизонту.
Дівчина-капітан усміхнулася і відзначила зі своєю м'ясоїдною посмішкою:
- Ну, що ж - це не втеча, а стратегічний маневр! То що може бути дівчисько, щось скажемо на це?
Дівчина з зеленим волоссям струснула розкішними стегнами і відповіла:
- Може, і даремно ми пропустили таке. Стільки чоловіків в одному місці. Ми б із ними взяли б і потішилися б. І це доставило б нам задоволення!