Страница 2 из 6
І били хлопчаків постійно. Деякі вмирали від непосильної роботи та побоїв.
Джим, зрозуміло, мав тепер залізне здоров'я, і був дуже слухняним. Але все одно його постійно били. Навіть наглядачам подобалося бити покірного хлопчика, і їм дуже хотілося, щоб він закричав.
Але Джім терпів, він був немов сомнамбула і йому як би був болю.
І роки проносилися непомітно. І всіх почало дивувати, чому він весь час залишається дванадцятирічним хлопчиком? І хлопчиком при цьому гарним?
Ось і народилася думка продати Джима Хокінса в гарем до якогось арабського владики. Гарний, світловолосий, м'язистий хлопчик, та ще й вічний! Ось це коханець!
І його завантажили на корабель і відправили з Ямайки на Близький Схід, чи хоча б Алжир. Але на шляху напали на бригантині команда дівчат-піратів. Вони були видно з іншого світу. Теж не старіли, і їхня бригантина розвивала у плаванні колосальну швидкість. І ніхто не міг наздогнати їх та потопити.
І ось дівчата всіх полонених убили. А вродливого хлопчика залишили собі для забави. Ось і лоскочуть Джиму і босі п'ята і під пахвами. І від цього і смішно, і боляче.
Коли дитину ось так лоскочуть у ній суміш веселості та страждання. І страусові пера проходять, і гола підошва Джима відчуває суміш блаженства і роздратування.
Хлопчик, колишній юнга у розпачі заспівав;
Морей, океанів великі простори
Ми їх борознили під триколірним прапором!
Бійці підкорювали вгору пручі гори,
Орли оголошували гуркотом переможним!
Воїнів росіян визнала планета,
Мечами, багнетами ворогів вразили!
Змогли скинути ярмо фашизму з півсвіту,
Закінчили ходу з перемогою у Берліні!
Приперлися нацисти на горбатих танках,
Погрожують знищити всі російські ниви!
Але міцно молотять виродків проклятих,
Щоби жити нашим дітям без ярма щасливо!
Ми діти Вітчизни, що у світі всіх вище,
Народилися, босики кумач розминаючи!
За нас заступався на лайку посилаючи Всевишній,
І Боже довів до квітучого у радості Травня!
Немає частки бійця, і піднесенішого серця,
Що дарує мрію, та народження згори!
Відкрийте до безсмертя славні дверцята,
Але якщо в засідці сидите, базарте тихіше!
Є вовки та вівці, але ви пастухи всесвіту,
І частка у вас донести до нащадків наказ!
Щоб вести справу, до кінця творення,
Щоб вічний вогонь у твоєму серці кохання не згас!
Хто знає, де куля ворога зупинить солдата,
Але все ж у бою смерть краща за хвороби гнилих!
А якщо загинув, то твій друг зламає супостата,
Не буде терпіти, адже в полон женуть дівчат босих!
Про російська частка, війна та пожежа за війною,
Хто хоче на відпочинок, тим немає місця, знайте в раю!
Ось у змову вступив пекельний Сем із Сатаною,
Погрожувати: я атом обрушу і град розіб'ю!
Але проти ракет, теж буде захист,
І ядерній бомбі не гримнути Москву...
Ми зможемо на танках дістати паразита,
А нудні пісні про полеглих вганяють у тугу!
Продатися за гріш не російська частка,
Адже кожен із нас це воїн великий!
Не вірте, що Бог уже розставив нас у ролі,
Насправді ти сам виття вирішуєш наскільки крутий!
Бували провали, бували розгроми,
Траплялося, як зайцям від страшних вовків відступати!
Але якщо почнеться війна - будемо знову,
Громити в пекельному ритмі жорстоку люду рать!