Блуд

…у Окси є тітка, ця тітка кришнаїткою була, виспівувала «Крішна харі, Крішна харі, Крішна харі, харі харі», а потім їй перехотілося бути кришнаїткою, захотілося стати послідовницею вчення Порфирія Іванова. То ця тітка почала ходити боса, обливалася холодною водою, купалася зимою в ополонці, голодувала, не пила горілку й не курила. Одним словом, вела здоровий спосіб життя, максимально наближений до природи. О, ця тітка ніколи не плювалася, бо вчення Порфирія Іванова не радить плюватися, слина — цінний продукт, який виробляє організм, і слина має лікувальні властивості. І ніяких прикрас не носила на тілі, бо метал віднімає силу. А ще не стриглася, не робила ніяких перманентів, як то жінки роблять, бо волосся годує мозок, тому вона боялася загубити навіть одненьку волосину. І знала вона пісню-казку свого учителя Порфирія Іванова, ця пісня-казка мала допомагати за будь-яких прикрих випадків у житті. Ця тітка розказувала, як її гвалтували ввечері біля Дніпра. Чогось вона там ішла, а назустріч з кущів появився мужчина. Вона як побачила цього мужчину — зразу відчула недобре. Й почала тихенько наспівувати: Грудью ветер рассекает, а метель пред ним играет! Смело по снегу ступает, след ногой не оставляет». Гвалтівник схопив її за руку, потягнув у кущі, а вона не кричить і не відбивається, а знай співає: «Он на воду спать ложится и храпит, так сладко спится, а волна его ласкает, ветер песни напевает и колышет еле-еле, как младенца в колыбели». Гвалтівник уже її гвалтує, а вона собі співає: «Затопило все в округе! Что творилось! Ужас, други! Плачут старые и дети. Будто стонет все на свете». І тоді вона відчула, що гвалтівник уже не так сильно її обіймає, що обійми його слабнуть, слабнуть, він схопився й побіг, бо злякався, а вона йому вслід співала пісню-казку свого учителя Порфирія Іванова: «А еще такое было: двоє суток море выло, шторм сильнее поднимался, плач детей не унимался!»

… у Маргарити є подруга — Залізний Фелікс. Чому Залізний Фелікс? Так її колись Маргаритка назвала, а потім уже всі так стали звати, хоч насправді ніхто не знає, що за цим криється. У всякому разі, не те, що можна подумати. Що коли ця подруга не була Залізним Феліксом, а просто Мілкою, то її називали Мілкою-сексопілкою. Мілка-сексопілка нікому не могла відмовити, вона так і казала: «Не можу я їм відмовляти, немає в мене такої сили волі, я всіх їх жалію і люблю». Тому ніхто Мілку-сексопілку заміж не брав, що вона була така знаменита потягуха. Потягуха з потягух — у неї перебували араби й негри, інтелігенція й пролетаріат, військові й демобілізовані, бо ніхто від неї не мав ніяких сексуальних дискримінацій. Як сказав би народний депутат Петро Осадчук у своєму експромті, якби познайомився з Мілкою-сексопілкою: ніякі нації не знали дискримінації. Гуляти гуляла, а тут надумала вийти заміж, і жених знайшовся — міліціонер Федя, він сільський, а потрібна ж була квартира. Маргаритка порадила Мілці-сексопілці: хочеш заміж за Федю — тримай до самого весілля, дасиш йому вже після весілля, коли стоятиме штамп у паспорті, бо коли до весілля, то ніякого штампу в паспорті не стоятиме, злиняє Федя так само, як усі інші злиняли. «Поклянися», — сказала Маргаритка. «В чому поклястися?» — «Що до весілля ти його не підпустиш». — «Клянуся». — «Будь як залізний Фелікс, зрозуміла?» — «Зрозуміла, буду як залізний Фелікс». — «Щоб завтра мені про все доповіла, а я тобі дам нові цінні вказівки, зрозуміла?» Завтра Мілка- сексопілка приходить до Маргаритки й каже: «Ой, ти не знаєш, який Федя мужчина, який мужчина». — «І знати не хочу, — каже Маргаритка, — але ж ти мені поклялася! Поклялася стояти, як залізний Фелікс». — «Але ж я не залізний Фелікс, мені було важко встояти, Федя прийшов у погонах». — «У погонах?» — «У погонах». — «Ти ніколи не вийдеш заміж! Не могла потерпіти? В тебе що, нема з ким переспати? Спи з ким хочеш, коли хочеш, а раз намітила собі жениха, щоб вийти заміж, тримайся з ним до останнього, якщо не хочеш його втратити. Жениха треба довести до кондиції, що він тебе хотів усе більше га більше, щоб у нього залишався єдиний вихід, аби домогтися тебе: це — оженитися на тобі. Ех ти, Мілка-сексопілка! Доводила б собі Федю до кондиції, хай би він думав про тебе всякі якнайкращі думки, признавався в любові, а сама б собі погулювала на стороні. А тепер і Федю втратила». — «От і не втратила, от і не втратила, Федя обіцяв, бо я йому дуже сподобалася, я йому набрехала, що він у мене перший». — «Пообіцяв женитися — до того чи після того?» — «Після того, після того!» — «Ну, коли після того, то, може, й жениться. Ох ти ж і залізний Фелікс!» — «А знаєш, що мені Федя сказав?» — «Що ж сказав твій міліціонер?» — «Ти, каже, свята!»

… дурні ці чоловіки, дурні, й ніколи не порозумнішають. Прийшла я додому від полюбовника, то чого ти до мене лізеш? Ти до мене не лізь, раз я прийшла від полюбовника. В мене ще свято в душі, а ти береш і моє свято псуєш? У тебе ж однаково краще не вийде, ніж у полюбовника, то чого ти лізеш і страмишся? Тільки все зіпсуєш. І ти хочеш, щоб я тебе після цього любила? За що? За те, що ти зіпсував моє свято?

… Моя баба все життя гиркала на мене, жодного такого дня не було, щоб не гиркала, а це два тижні — як шовкова. Задоволена. Я думаю, чим ти так задоволена? Вчора навіть пішов на вокзал. Думаю, буде їхати з роботи електричкою з Києва, то, може, якийсь мужик її проводжатиме, але не така ж вона дурна, хоч і моя жінка, ніхто її не проводжав, пильна…

… о, я пам’ятаю свою першу жінку. їй тоді було вісімнадцять років, ішов дев’ятнадцятий. Її привів у гуртожиток Аркаді й Кацман, киянин, заочник політехнічного інституту, він тоді працював у комсомольському штабі на так званому «стані 1700» у Маріуполі. Алла, проститутка з проституток. Аркадій ще запитав: «Ти не боїшся з проституткою?» А я йому сказав: «Чого б це я мав боятися з проституткою? Хай проститутка боїться». Так йому сказав, хоч у мене ніколи ніяких проституток не було. Андрій сказав: «Я з нею договорився і за себе, й за тебе. Спочатку піду я, а потім підеш ти». Спочатку пішов Аркадій Кацман, а я, нервуючи, подався в ресторан «Північ», був такий ресторан біля гуртожитку робітничої молоді, й замовив собі пляшку портвейну. Я ще не допив вино, як прибіг Аркадій: «Чого ти тут розсівся? Ми ж договорилися, що ти чекатимеш біля гуртожитку». Я подивився на годинник — не минуло навіть тридцяти хвилин — і запитав: «А ти вже?» — «Я вже», — сказав Аркадій. «А де вона?» — «Чекає в гуртожитку, йди, я з нею про все договорився. Вона з усіх бере гроші, а мені дала безплатно й тобі дасть безплатно. По любові».

… жартував був один зі мною, це ще коли я в тролейбусному парку робив. Сміявся з мене, дотепник. Тільки що — глузує, й весь час тільки з мене, більше ні з кого. Бо хтось пустив поголоску, що я свою жінку не задовольняю. А чом це я свою жінку не задовольняю, хто ж тоді її задовольняє? Задовольняю — ще й як. А цей дотепник: не задовольняєш, не задовольняєш. Але ж допік. Аби не приставав, аби не допік, то я б мовчав, нащо мені здалося його зачіпати. Ну, я йому й сказав: «Ти візьми і в своєї жінки запитай, як я задовольняю». В нього очі полізли на лоба, заціпило, більше не сміявся з мене.

…подивися на мене уважно, правда ж, я цікавий? Іноді я подивлюся на себе в дзеркало й сам собі скажу: ох і цікавий тип, і ніхто не знає, що я цікавий тип, тільки жінка знає. Бо за все моє життя в мене була тільки одна моя жінка, більше нікого не було. Цікаво? Ні, я зовсім не кажу, що в мене ніколи не було ніяких ситуацій з чужими жінками, були ситуації, ще й які, але ніколи не переступав межі. Не хотілося. Мені вже за п’ятдесят, і я ніколи вже такої межі не переступлю, хоч ситуації ще можуть трапитися головоломні. Правда ж, цікавий тип?

… а моєму братові колись побили баян. Брат дуже любив грати на чужих весіллях, то на весіллях й побили. Жених. А брат грав на весіллях з вибором, не кожній нареченій і не кожному женихові. А цей жених знав, кому він грає. І як тільки брат прийшов до нього на весілля й заграв жених сказився, вирвав у нього з рук баян і давай гамселити об стіну. Чому? Тому. Бо в брата була така звичка — грати на весіллях у тих дівчат, з якими він колись гуляв, а він після армії довго не женився, тільки й знав, що гуляти, дівчата його любили, красень. Брат почав клястися перед цим женихом, що не гуляв з його дівчиною, не треба даремно бити баян, то жених йому що сказав? Сказав: «Я знаю, що у вас нічого не було, бо я її цілою взяв, я знаю, що твій баян не винуватий, але що я можу з собою зробити, коли мені твоя музика дуже не подобається!»