Дорога мама

- Погарячкували і досить! - сказав Хасан. - Алексіс, ми з тобою дорослі, розумні люди,невже ми не зможемо порозумітись?

- Звісно, зможемо. - погодилась Алексіс.

РОЗДІЛ СЬОМИЙ

Через декілька днів Хасан повернувся до їх розмови, на що Алексіс знову розізлилась.

- Алексіс, зрозумій мене правильно, я не настаюю зараз, але в майбутньому ми не зможемо цього уникнути,canim. - знову пояснював Хасан,- я не збираюсь давити на тебе, мені не зрозуміло, чому ти так бурхливо реагуєш.

- Мене лякає сама вагітність!Цей жахливий живіт та розтяжки, які зявляться в мене на всьому тілі...

- Canim,невже ти вважаєш, якщо ти матимеш розтяжки на тілі та ти прибавиш у вазі, я перестану тебе кохати?

- Я сама перестану собі подобатись у такому вигляді! - правдиво відповіла Алексіс чоловікові. - Також мене панічно лякає процесс пологів...І ще моя мама завжди проявляла гіперопіку, по відношенню до мене та Делії, я побоююсь, що буду така сама...

- Ні, Алексіс, ти не будеш такою самою як і Марія. Ти маєш інший характер...

Минуло півроку. Хасан та Алексіс втомлені, після трудового дня,сиділи біля каміну. Алексіс, сидячи на руках чоловіка, наматувала на свої пальці прядки його мякого, завиваючого волосся кавового кольору. А за вікном падав сніг. На пустинній вулиці світив самотній фонар, який знаходився на високому стовбі, освічуючи кучуруги снігу. В цьому році було багато снігу,кучуруги були дуже високими, на вулиці був сильний мороз, але це не турбувало Хасана та Алексіс, тому що тут, біля палаючого каміну, зверху якого були прироблені дві спеціальні червоні шкарпетки для новорічних подарунків. В кутку вітальні стояла зелена новорічна ялинка, яку Хасан та Алексіс нещодавно прикрасили іграшками. Їм було тепло та затишно:

- Хасан, як ти хочеш відсвяткувати Різдво та Новий рік?

- Біля каміну. Відкоркуємо пляшку шампанського, а також будемо їсти красну ікру... - мріяв Хасан.- Чи ти хочеш полуницю зі сливками?

- Цікава пропозиція! - підтримала ідею чоловіка Алексіс.

- А як ти хочеш відсвяткувати свята? - Хасан зробив глоток гарячого шоколаду.

- Мені телефонували батьки, запросили до Харкова, святкувати в їх домі. - скривилась у гримасі Алексіс.

- Ти хочеш поїхати до них? - поцікавився Хасан, протираючи свої окуляри.

- Чесно кажучі, ні. Твоя ідея мені подобається більше.

- А якщо батьки образяться?

- Це їх проблеми!

- Ми Новий Рік відсвяткуємо тут, удвох, а на Різдво поїдемо до батьків. Добре?

- Різдво і Новий Рік - це свята, які потрібно святкувати з людиною, якою щиро дорожиш взаємно, а не збиратися однією великою родиною, у якій, частіше за все, люди неприємні одне одному...

25 грудня подружжя приїхало у дім родини Василіадіс, Яніс обійняв доньку після чого пожав руку зятеві, на знак привітання, Марія заздрісним поглядом окинула оком коричневу шубу, в яку була вдягнена Алексіс,це була довга, красива шуба з хутра бобра з норковими манжетами та коміром. А коли Алексіс увійшла в дім та зняла шубу, на її шиї заблищав ланцюжок з підвіскою, в вигляді хрестика, з білого золота посередині якого бів маленький смарагд:

- Це тобі Хасан подарував? - натягнуто посміхнулась Марія, вона тільки робила вигляд, що рада щастю дочки...

- Так, він балує мене, і мені це подобається...

Марія та Алексіс готували святкові страви, головною новорічною стравою є салат "Олів'є". Яніс час від часу підкидав дрова у велику пічку, для того, що б підтримувати в хаті тепло. А Хасан встановлював новорічну гірлянду у дворі.

- Алексіс, ти не правильно ріжеш огірки, - зробила зауваження Марія дочці, - ти ріжеш крупно, а потрібно дрібніше.

- Мамо, я ріжу так, як мені зручно! - фиркнула Алексіс.- Ми будемо салат їсти, а не на виставку відправляти!Ти давно спілкувалась з Делією? - Алексіс вирішила змінити тему для розмови, тому що зауваження Марії її дратували.

- Я їй вчора телефонувала, казала, що Еліас повернувся з армії приходив до нас, запитував про неї, але Делії байдуже,- турбувалась Марія.- Та й додому на вихідні вона перестала приїзджати. Ми з батьком їздили до неї у гуртожиток, але не застали Делію там...

- Справа зроблена, я гірлянду вже встановив! - у кухню увійшов Хасан. - Приходив Еліас, питав про Делію, можливо, потрібно було запросити його у дім, нехай би тут почекав?

- Еліас і вчора приходив, а Делія байдуже реагує на нього,- пустила сльозу Марія,- він її так кохає, а вона... - Марія відмахнулась. У вітальні почулись голоси Яніса ті Делії.

- А ось і Делія! - зраділа Алексіс, відкривши двері. На порозі з'явився Яніс, його обличчя було зніяковілим... - Делія?- здивувалась Алексіс, дивлячись на сестру.- Ти дуже змінилась... Хасан не знайшов, що сказати (та й не його справа це була), він мовчки кивнув головою, привітавшись з сестрою дружини. А Марія знепритомніла...

Делія справді змінилась. Вона прибавила у вазі, а якщо сказати більш точніше, в неї з'явився невеликий живіт, тому що Делія була на третьому місяці вагітності!Марію усадивши на канапу, приводили до тями усією родиною. Янніс протирав дружині вески, невеликим куском вати, яку змочив у нашатирному спирті, Хасан міряв тещі тиск, Алексіс підносила Марії заспокійливі таблетки,а Делія стояла навпроти матері та плакала, а сама Марія тільки й робила, що причитала:

- Ой, як же я за дочкою не услідкувала! Що ж тепер люди скажуть!- це була одна з маніпуляцій Марії. Алексіс,відмінно від Делії, ніколи не реагувала на це. Зараз вона вирішила відвести Делію в іншу кімнату, для того, що б вона не нервувала. Сестри зачинились у кімнаті і стали розмовляти:

- Делія,що сталося? - нервувала Алексіс.- Чому ти сама приїхала? І де батько твоєї майбутньої дитини?

- Розумієш,Алексіс, я почала зустрічатись з хлопцем зі старшого курсу, його ім'я Вадим Суботін, він живе в елітній квартирі, прямо по вулиці Сумська... - ділилась враженнями наївна блондинка,неочікувано, сестри почули за дверима,як хтось чихнув. Алексіс відчинила двері кімнати та побачила Яніса:

- Тато, та ти все підслуховував! - розсердилась Алексіс.

- Так, я підслуховував, тому що я хочу знати, що трапилось в житті моєї дочки! - сварився Яніс.

- Я від матері очикувала таку поведінку, а не від тебе! - сварилась у відповідь Алексіс.

- А тепер, Делія, розповідай, чому ти не вийшла заміж за цього Вадима Суботіна? - давив на дочку Яніс.

- Я не хочу виходити заміж за нього! - фиркнула Делія, та вийшла з кімнати.

Того ж дня Яніс та Сет знайшли того самого Вадима Суботіна, прийшовши до нього додому.

- Що тобі треба, папаша? - по-хамськи,не поважно говорив Вадим з незнайомими Янісом та Сетом.

- Ти Вадим Суботін? - суворо,ледь стримуючи злість, говорив Янніс.

- Ну я. І що далі?

- Мене звати Яніс Василіадіс. Ти зустрічався з моєю дочкою Делією, і тепер вона від тебе вагітна. Як ми будемо вирішувати питання?

- Ще треба розібратись, чи від мене вона вагітна! - скривився Вадим.

- Це ти про мою дочку так кажеш?! - Янніс схопив його за петельки.

Вже через годину родини Василіадіс, Акалин та Суботіни сиділи за однім столом, у домі родини Василіадас, під оком Вадима був великий синець...

- Марія, - Оксана, мати Вадима, трималась незворушно, - ми повинні поговорити з вами як мати з матір'ю.

- Звісно, Оксано, я вас слухаю. - Марія окинула заздрісним оком Оксану. Оксана не була вродливою жінкою, але виглядала моложаво і була вдягнена дорого. Звісно,Марія помітила,що Оксана сподобалась Янісу як жінка, і від цього Марії стало не приємно...