Страница 16 из 77
Він знову подивився на нього, на свого сусіда Реджа, який тихо хропів; на маленьку Сару, яка тихо та уважно зосередилася; на портрети старих прем'єр-міністрів і поетів, що висіли високо в темряві, де лише їхні зуби подекуди відбивали світло свічок; на декана факультету англійської мови, що стояв і декламував підкреслено поетичним голосом; на примірник «Кубла Хана», що декан факультету англійської мови тримав у руці; і зрештою, нишком, на свій годинник. Він знову відкинувся спиною на стілець.
Голос продовжував читати другу, значно дивнішу частину поеми…