Страница 30 из 59
На кухонці маленькій, 3×2,Мій приятель, людина незаможна,Вигукує образливі словаПро всіх, про кого можна і не можна,І набакир збивається крава-Тка, ткана і давно уже не модна...Неправда, в нього модний комірецьІ сам він – популярний літератор.І навіть сам він править за взірець.Його звуть Татом, а не Супостатом.Неправда – це ще зовсім не брехня.Неправда – це предмет купівлі й торгу.Краватку він змінив ще того ж дня,Широку й куцу – на вузьку і довгу.Купив білетик «Спринту» навманняІ виграв «Жигулі», а може, й «Волгу»...А може, й вогку гілочку вербиВін виграв на весняному базарі.А може, він рідню свою любив...– Пробачте, та про це ви вже казали.– Пробачте, я про щось уже казав?– Казав! казав – здовкола загукали.– Ще й молока з губів не облизав!– Це в мене вуса так пообмерзали...– Та то у нього піна на губах!Та він скажений! Кличте витинара!..Я втік. А роздратована юрбаПозаду розчаровано стогнала...
ЧУМАК ХОКАЙДО
Згадуючи Юрка ЯмайкуО як же волику-сан подібна земля до пляцкаО скільки сенсей-круторогий на пляцку тім плутаниниПо сей бік курили рили по той бік аляска ляскаА поруч із хвиль і піни здіймаються хвиліпіниЯ марю тут сахаліном (хоч нащо він взагалі нам)Та змащую вазеліном тобі чиряка за коліномТутейші аборигенші так дивно зовуться – «гейші»Чорняві неначе сливи як персики злотошкіріТа звичаї дивні тут (хоч фрухти значно дешевші) –Стрибнувши би з котроюсь в бамбук та їй на умі хара-кіріОтож кружеляю тут саке з полпотівцем і чайканшистомБули б непогані хлопці – друзі в Широкому ЛузіКовтнемо бува й привидиться: їдемо степом чистимА вранці прочуняєш голову і все під тією ж ФудзіВже поперек горла мені рис і каламутне сакеЖуєш недоварену рибу а перед очима гречаники(Та й на смак теє саке як твої волику сльози)Віддав би з себе усе за добрий гранчак бурячанкиА ніч навколо азійська така таємнича й погордливаТільки й чекаєш що вискочить якась в кімоно манаКрикне гортанним голосом свого хрипкого єрогліфаТрісне п'ятою межи очі – тут мені і ханаТІНЬ ВЕЛИКОГО КЛАСИКА
Вул. Уїльяма-ШекспіраНапис на табличціНа вулицю Уїльяма ШекспіраЯ дівчину недавно проводжав.Був дощ – не дощ, а просто мжичка сіра,І вулиця Уїльяма Шекспіра,Яка існує в будь-якій з держав.Я дівчину «під локоток» держав,І ми ішли з кінотеатру «Космос»,Який римується з диктатором Самосою,Якого нахиляли з Нікарагуа...Я захопився.Але ніч така була!..І був індійський фільм – «Любов і помста» –Сам по собі прекрасний привід для знайомства.Отож ми йшли по вулиці Шекспіра,По вулиці Уїльяма Шекспіра...Ні, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра.Захоплено щось теревенив я,Всміхалася супутниця моя, –Її душа так пристрасно кипіла,Бо не могла забути й не забулаСліпучу посмішку Ріші Капура.(А всі наші вірні, товариші, –Ніщо супроти посмішки Ріші...)…. Отож ми йшли по вулиці Шекспіра.По вулиці Уїльяма Шекспіра...Так, через рисочку: Уїльяма-Шекспіра.На вулиці нікого не було.Точніше,не було нікого видно.Ви скажете, що – ніч і це не дивно,А я скажу: отож-бо і воно...Я відчував чийсь гострий-гострий погляд,А власник погляду десь мусив бути поряд.І погляд цей... супутниці моїй...Впивався... в спинку...Ні, не нижче – в спинку...Мені ж вертатись на автобусну зупинку...ПІСЕНЬКА ПРО ПАНА ВАСИЛЯ
Ю. П. Винни-Чемодан-чуковіДоброго ранку, пане Василю.Просили батько,мати просили!Завтра, в суботу, у нас – ...– Що? Весілля?О Боже милий!Немає сили!Вранці прокинешся в понеділок,Череп розколюється важкий, –І кількакарток з сектора «дівок»Переставляєш у сектор «жінки».У картотеки закута планета.Краще за всі ЦРУ й ЦСУВІН виплітає свої тенета,ВІН закидає мережу свою.Одна до НЬОГОщодня приходить,Дивиться в очі,носиком хлюпа:– В мене в самої ніц не виходить...Пане Василю, знайдіть мені хлопа!