Страница 7 из 31
1922
1923
1924
1924
Прощання з Поділлям
1923
«І знов, як перший чоловік…»
1922
«Лани – як хустка в басамани…»
М. Хвильовому
1923
«Вона жива і нежива…»
Вона жива і нежива
лежить у полі нерухомо.
Не зранять сонячні слова
передосінньої утоми.
Над баштанами сонні оси,
замовкли коники в стерні,
і ледве чуть, як в гущині
тече червоноките просо.
І дві копи – плече в плече —
над нею тужать, злотомитрі,
а літо бабине в повітрі
комусь на смерть кошулю1 тче.
За магалóю2 мріє млин,
немов приколотий метелик.
Не чути вітру з верховин:
ласкава тиша сон свій стеле.
1922
«Наставила шовкових кросен…»
1923
«Серпневий прохолонув вар…»
1923
«Зоріти ніч і бути з вами…»