Страница 31 из 31
«ПОДАРУНОК» ПАНАМ НА ВЕЛИКДЕНЬ
(Київська група письменників Зах. України «Плуг»)
Нарешті…
В творах окремих революційних письменників Зах. України останніми часами все частіше й частіше бренить нота протесту проти панського терору в Галичині та на Холмщині, проти боярського насильства над трудящим народом Буковини.
Муки галицького селянина й робітника по шляхетських тюрмах, заграви повстань на кресах білопанської Польщі знайшли свого співця в письменниках-емігрантах на Вкраїну та до Америки.
Але й з Галичини, де преса робітнича задушена в жандармських лабетах, долітає часто голос катованих трудівників: «Допомоги!» На Радянській Україні та в робітничій пресі Америки друкуються іноді твори молодих галицьких пролетписьменників, де одбивається сьогоднішня Галичина з її жахливою дійсністю.
Чимало емігрантів-літератів з Галичини й Буковини давно живе на Радукраїні, багато з них давно бере участь в загальнодержавному будівництві, багато працює у спільних пролетарських лавах для визволення трудящої класи.
Нечувано жорстока поведінка польської шляхти з трудящими Галичини та безвідрадне становище трудового народу на всій Зах. Україні було тим чинником, що спонукав до об’єднання українські літературні сили емігрантів Зах. України на спільну планову працю, скеровану, головним чином, на визволення своїх потойбічних братів.
Кажу: нарешті…
Давно пора було тим, хто був у кращих умовах, звернути увагу безпосередньо на своїх покинутих поневолених братів. Всі листи, що доходять до галицьких емігрантів з Галичини, і ті нечисленні, що просковзають до буковинців з Румунії, в один голос нарікають на жахливе становище трудящого люду під панською кормигою і просять поради, допомоги…
Відозва Компартії Зах. України серед багатьох відгуків між українським громадянством знайшла відгук і в самій організації групи письменників Зах. України «Плуг». Правда, заходи до організації цієї групи робилося давно, але оформлення її припало саме на цей час.
19 квітня, саме на Великдень, коли по всій Зах. Україні попівство з панами затьмарює розум трудящих релігійним дурманом, а гомоном Великодніх дзвонів заглушує дзенькіт ланцюгів та тюремних дверей, стогони незлічимих жертв білого терору, – в цей день тут зорганізувалася група літератів-емігрантів, що художнім словом має підтримувати своїх братів у нерівній боротьбі.
Нарешті літерати-емігранти скерують вістря свого пера безпосередньо туди, де з тугою давно їх виглядають покинуті брати, стануть організовано на працю для тих, що давно чекають на неї з німим докором:
– А пішли й забули нас… Покинули в неволі.
Ні, не покинули! Не забули! ЗУ «Плуг» глибоко наріже скиби під буйний зріст пролетарської культури на цілині Зах. України, цілині, угноєній кров’ю катованого робітництва і затоптаній шляхетськими та боярськими чобітьми…
Збори вирішили низку питань організаційного характеру й обрали тимчасове бюро, до якого ввійшли т.т. М. Баран, Д. Загул і В. Атаманюк.
План роботи на найближчий час ЗУ «Плугу» в Києві доручено скласти т. Д. Загулові. Його ж обрано в члени Бюро Київ-Плугу од секції ЗУ.
В. Яблуненко
[Стаття з газети «Більшовик» від 22.04.1925 р.]
П. ТИЧИНА. СОНЯШНІ КЛАРНЕТИ. ВИДАННЯ ТРЕТЄ
Держ. вид. Укр. 1925 року. Стор. 68
Тичина – поет, що досяг чи не найбільше з усіх українських поетів у формальному відношенні. В ідеологічному ж відношенні – це найтиповіший представник інтелігентської безсилости, невміння організувати свою волю в єдиному напрямку, нездібности до постійного, несхибного пориву.
Такий є Тичина взагалі, а особливо в його першій книжці «Соняшні кларнети». Формальна досконалість та ідеологічна безсилість складають її найхарактерніші ознаки.
Блукання поміж релігією, українською національною романтикою та чистою поезією, без натяку на ідеологію (що й є справжнім мистецтвом для легкої розваги буржуазії) – усе це треба визнати й, якщо шукати десь виправдання Тичині яко громадянинові, то, звісно, не в «Соняшних кларнетах», а в пізніших його творах.
Отже, перевидавати втретє «Соняшні кларнети» варто лише з двох поглядів: яко вкладку до історії укр. літератури та яко підручник, як зразок формальних поетичних прийомів.
Для такої мети книжку слід перевидавати точно, не міняючи її попереднього тексту, та з відповідною передмовою й поясненнями.
ДВУ в даному разі не зробило ні першого, ні другого.
Щодо першого, то навіть наївним можна вважати такі зміни в тексті, викликані, очевидячки, «духом часу».
Було, наприклад, у 2-му виданні:
У новому виданні викинуто слова «хрестом» та «Божою». Нібито «Андрій Первозваний» з усім оточенням, в якому він виступає, не замінить самою своєю постаттю всіх викреслених «богів» та «хрестів»?
Або:
і т. ін.
В новому виданні замість «Бог» надруковано «Час» і то не просто «час», а таки «Час» з великої літери.
У «Думі про трьох вітрів» замість «А спасибі Богові» з’явилося просто «Добре»; зовсім «попав під скорочення» рядок:
Господа Милосердного прославляли!
В інших же місцях залишилися і «Бог», і «Божа Мати», і навіть «Йому» – (про Бога) – все це з великих літер. За що ж тоді такої зневаги заслужив «Господь Милосердний»?
Якби видавництво (або автор) самі не поставили цю справу й ще так кумедно, то нам і зовсім не довелося б рецензувати наново всі ці загальновідомі твори та обмежитись лише такими реченнями:
Видання гарне. Цікава обкладинка. Ціна недорога – 60 коп.
Ф. Я.
[Стаття з газети (без назви видання та без дати)]
ВНИМАНИЕ РАБОТЕ СРЕДИ УКРАИНЦЕВ
Несмотря на то, что на Северном Кавказе украинского населения насчитывается 1 1/2 миллиона чел., некоторые ответственные работники (не говоря уже о деревенских) отрицают факт наличия в этих округах украинцев. Они говорят: «Здесь такие украинцы, которые не умеют говорить по-украински». Отсюда напрашивается вывод, что раз «такие» украинцы, то и работы среди них вести на родном языке не следует.
Украинцев как-будто нет, но факты говорят как раз обратное: есть школы, в которых преподают на украинском языке, работают различные кружки (учительские, украиноведческие, драматические и т. д.) и, кроме того, в станицах издаются четыре стенных газеты. В некоторых станицах молодежь переводит на родной (украинский) язык центральные газеты «Известия» и «Правда» и читают потом хлеборобам. Половина всех корреспонденций, получаемых газетой «Красное Знамя», написаны на украинском языке.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.