Страница 4 из 19
Зато гарно поховаю.Мелашка. Зжалься, тату, на моє горе!Книшевський. Сльози, суєта, жітєйскє морє. Мелашка (Книшевському).Кажу, що я не буду вас любити. Книшевський. Не мені о сім тужити.Нам дом потрєбно созідаті,Хаптуру відусіль я буду собіратіІ з мертвого, з живого драти,А ти пойдьош по сєлу сноватіІз края в край.Наберемо,Навеземо,І буде в домі нашем рай. Мелашка. Як без любові, то і жисть не та.Книшевський. Хаптура благо; любовь же суєта.Стовбир. А мені якая буде честь:Онде, скажуть, он попівський тесть!Книшевський. О коль сльозно смотріти,Єгда родниі дітиБатька не вважают,Іх вєлінью нє внімают.Стовбир. Я на сльози не гляжу.Давай людей,І рушники я пов'яжу. Книшевський. Розумно, єй-жє-єй!Василь (до Стовбира, на колінах).Ой згляньте на мою біду!Мелашку за мене віддайте,Коли ж не віддасте, то знайте:За очима світ піду! Стовбир (регоче).От налякав небога!Дурневі туди й дорога.Книшевський. От налякав небога!Дурневі туди й дорога.Мелашка. Коли Василя рішуся,Повішуся або втоплюся. Стовбир. Посміється тобі усяк.Книшевський. Будь я бєстія! єй так! (Далі всі четверо співають одночасно).Василь. Мене з тобою розлучають, Нехай же знають:За очима світ піду!Книшевський. Прожени його відсіль,Нехай же нам він не мішає.Мелашка. Мене з тобою розлучають,Нехай же знають:Я смерть собі найду.Стовбир. Геть же, геть від нас, Василь!Ти нам тільки тут мішаєш. (Далі знов співають нарізно по черзі). Василь. Я з місця не піду,Тут смерть собі знайду.Стовбир. Так геть же, вон із нашой хати!Чи довго ж се тобі казати?Книшевський. Будь я бестія! ПрогнатиФарисея з нашой хати. (Далі – знов усі співають одночасно). Василь. Мене з тобою розлучають!Нехай собі вони се знають:Я за очима світ піду.Мелашка. Мене з тобою розлучають!Нехай собі вони се знають:Усюди смерть собі знайду!Книшевський. Доколи нас вони смущають?Вареники вже простивають.Жени єретика із хати.Стовбир. Та як мені вже досаждають!Хіба вони мене не знають?А вон, Василю, вон із хати!
З малоросійської опери в трьох діях «Бой-жінка»
№ 1 (Перша пісня жінки Насті)*[1]
Чи я в полі не травиця була?Чи я в полі не зеленая була?Взяли ж мене – покосили – І в покоси положили! – Така доля моя! (2)Чи я в лузі не калина була?Чи я в темнім не червоная була?Взяли ж мене поламаливернуться1
Г. Квітка-Основ’яненко написав декілька варіантів комедії з назвою «Бой-жінка». В семитомному зібранні його творів, виданому у 1979-1981 роках, представлені два варіанти: Малоросійська опера в 3 діях та Водевіль-жарт в 1 дії. Визначення «опера» у Квітки (як і у Котляревського) означає комедію з піснями, а не чисто музичний твір у сучасному значенні. Частково тексти цих варіантів збігаються, частково різняться. Нумерація пісень належить автору. Декілька пісень присутні в обох варіантах. Тут такі позначені зірочками (*). Інші є лише в одному з варіантів. У поміщеному нижче розділі «Пісні з водевілю…» упорядник даної збірки представляє лише пісні, котрих немає в опері, аби уникнути повторів.