Страница 47 из 61
----- Ось бачиш в нас величезні шанси, що наші діти будуть здоровими. Якщо виникнуть проблеми із цим всі претензії до мене. Але першу сотню років я б хотіла прожити із тобою в наше задоволення, тому постарайся необбрюхатити мене.
----- Постараюсь кицю, але твій народ вимагатиме від тебе потомків. — показав Едгард обнявши мене.
----- Прийдеться їм набратись терпіння доки я не виросту і тобі теж.
До нас постукали. Це були Олександр та Віктор із своїми дівчатами. Едгард посадив мене в своє крісло за столом.
----- Заходьте. — проказав Едгард
Коли дівчата зайшли, Віктор із Олександром вийшли. Я піднялась із крісла і підійшла до Юлії. Едгард теж мовчки оглядав її.
----- Ти мій батько? — спиталась Юля.
----- Так Юліє я твій батько, а це твоя рідна сестра Вероніка. Вона моя наречена. — повідомив Едгард.
----- Я знаю. Віктор мені розповів, що ви зустрічаєтесь. Рада знайомству із вами. — проказала Юля і обняла вперше мене, а потім і Едгарда.
Тетяна тільки блимала очима.
----- А це Тетяна. Вона зустрічається із Олександром. Ми із нею поспілкувались трохи активніше ніж я повинна була собі дозволити. — продовжила розмову Юлія.
Едгард підійшов до Тетяни.
----- Тетяно. Ти знаєш ким являється моя сім’я? — спитався в неї Едгард.
----- Так. Мені Юля розповіла, але якщо чесно в це важко повірити.
----- Моя подружка теж спочатку не повірила, що я не людина. — вмішалась я в розмову.
----- Ви говорите про Свєту, дівчину Андрія? Я думала що вона теж вампір. Вона така красива. — ніяковіло промовила Тетяна.
----- Чому ти до мене звертаєшся на ви? — спиталась я в неї.
----- Ну ви ж наречена батька Олександра і колись будете для нього… мамою.
Ми із Едгардом та Юлею засміялись. Хороша теорія: я мама для вампірів, найстаршому із яких більше восьми століттів.
----- Сестричко, а Таня права ти ж для мене будеш і мамою та тіткою по сумісництву.
----- Хоча б ти до мене на ви не звертайся. — проказала я до Юлії, все ще усміхаючись.
----- Не дочекаєшся тітко-мамо-сетричко. — відповіла вона мені.
Едгард вирішив покінчити із жартами і підійти до справ.
----- Тетяно, оскільки тобі вже відомо про нашу сім’ю, тоді я перейду до справ. Ти готова із Олександром офіційно зустрічатись і жити постійно із ним? — спитався Едгард.
----- Так. Готова. — відповіла Тетяна.
----- Ти повинна будеш переїхати із всією нашою сім’єю в Америку і там вести себе відповідно до обстановки.
----- Як це відповідно до обстановки?
----- Перший період ви всі вчитимете мови і житимете неподалік один із одним. Потім молодші із вас будуть жити в домі мого старшого сина і старшої дочки. Ви вважатиметесь їх дітьми, дехто рідними, дехто всиновленими. Оскільки ти і Свєта прості смертні тож будете по документах рідні сестри. Тепер щодо тебе Юлія. Тобі ж відомо що Віктор мій племінник?
----- Так відомо.
----- І?
----- Мені подобається Віктор і я хочу бути із ним.
----- Як задовго ти хочеш бути із ним і як за серйозно?
----- Батьку, мені Віктор розповів правила сім’ї: до 18 років ми повинні бути тільки як друзі. І ми готові до цього. Віктор пообіцяв стримувати себе в походеньках і я теж буду чемна.
----- Добре. Значить ви поки що тільки зустрічаєтесь?
----- Так. Тільки зустрічаємось. — підтвердила Юля.
----- Тоді прекрасно. Можете йти в зал до своїх кавалерів. Тетяно, ти через три години повинна будеш піти із подружкою надвір. Тебе перед нею викрадуть машиною. Не переживай, у машині буде Олександр. Він відвезе тебе до нашого дому. Але всерівно покричи і відбивайся, щоб виглядало правдоподібніше.
----- Дядьку Едгарде я повинна вам дещо про себе розповісти. Я не хотіла цього говорити Олександру, можливо ви не захочете щоб я була у вашій сім’ї, але я зрозумію.
----- Розповідай дитино.
----- Юля будь ласка зачекай на мене в коридорі. — попросила Тетяна.
----- Звичайно. Я буду неподалік. — погодилась Юля і вийшла із кабінету.
Тетяна не знала із чого почати розмову. Вона крутила свої маленькі пальчики, боячись слово сказати.
----- Не бійся маленька, можеш нам із Нікі все розповісти. Ми зрозуміємо тебе. Непотрібно нас боятись.
----- Я не така як про мене думає ваш син. Я погана… — почала плакати Тетяна.
Едвард обняв її за плечі.
----- Ну, ну маленька не плач. Присядь на диван і розкажи нам все по порядку.
Тетяна кивнула головою і присіла на диван.
----- Весною до мене приставав синок директриси інтернату…. Він…. Я була із мужчиною. Але я не хотіла цього, клянусь.
Нічого собі. Він що взяв її анально? Бідна дитина.
----- Я вірю тобі дитино. Розкажи мені, що він зробив.
Тетяна поглянула на Едгарда заплаканими очима, а потім опустила погляд.
----- Він взяв її анально. Я зразу побачила, що її фігура вже змінена. — проказала я.
----- Це правда? — спитався в неї Едгард.
----- Так. — тихенько проказала вона.
----- Скільки часу це продовжувалось? — продовжував допит Едгард.
----- Раз в місяць він приїздить до нас і робить таке ж із всіма дівчатками протягом тижня розважаючись. Одна дівчинка, моя ровесниця його поцарапала і він її при нас ґвалтував годину. Він гірший за звіра. Марта тоді померла. Ми всі боємося його. Завтра він повинен приїхати в наш інтернат. Там є нова дівчинка, взагалі то вона не нова їй просто цього місяця виповнилось 16 років і він найперше полізе до неї.
----- Таню. Мені жаль тебе та інших дівчаток, але ми не вмішуємось в життя смертних.
----- Мені потрібно повертатись в інтернат? — налякано спиталась Таня.
----- Не думаю. Зараз підійде Олександр і ми поговоримо про це. Ніка, кицю, поклич Олександра до нас. — попросив Едгард в мене.
----- Звичайно дорогий. — проказала я і зникла за дверима кабінету.
Зійшовши в низ я побачила Олександра. Юля щось шептала йому. На обличчі в нього був жаль, але більше розчарування. Надіюсь він не відмовиться від Тетяни. Вона ж не винна в тому що сталось із нею.
Я підійшла до них.
----- Олександре батько просить зайти в кабінет. — промовила я до нього.
----- Я не знаю Ніка. Вона мені подобається, але після такого… — проказав Олександр.
Юля штовхнула його ліктем.
----- Саша не будь ідіотом. Таня невинна в тому що із нею сталось. Той садист із всіма дітьми так знущається. Вона не давала поводу для такого. Тим більше ти теж не хлопчик і не одну невинну спортив таким способом. Так що бери ноги в руки і дуй до Тані. Нехай дитина не боїться що їй прийдеться повертатись в те пекло.
----- Яка тепер різниця? — промовив Олександр байдужим тоном.
----- Різниця в тому Олександре, що якщо вона повернеться в той інтернат то завтра знову той садист її зґвалтує і робитиме це раз в місяць аж до її повноліття, поки її не випустять звідти. — розізлилась я.
----- То він її кожного місяця ґвалтував?
----- Не тільки її, а й усіх юних дівчаток починаючи із 16 років.