Страница 27 из 61
Глава 3. Прийняття рішення. Старі рани
Я вибігла із його спальні і побігла коридором, вибігши на двір я подалася в сад. Вибравши підходяще дерево я вибралась на нього і надіялась що мене ніхто не знайде.
На що, що, але на таке я точно не очікувала. Ну нехай Едгард вампір, але ж не коняка. Як його жінки із ним були? Як вони виживали після такого? Я дивилась вдома порноканали та ролики в інтернеті, де бачила мабуть і його розміри, але думала що над відео у фотошопі попрацювали. Марина правду один раз говорила, що була із таким і їй це явно не сподобалось. Вона мабуть про Едгарда розповідала. Якщо вже Марина під ним ледве вижила, то що про мене говорити. Ось чому він не захотів поки що бути зі мною, але й через два роки нічого не зміниться. Він ж хоче щоб я невинність берегла для нього. Як він думає вперше бути зі мною? Фалоімітаторами дорогу пробивати чи пальцями? От попала так попала. Не дарма король не хотів свою дочку Вероніку за Едгарда віддавати. Та ще б, на таке. А тепер моя черга. Теж Вероніка і теж нащадок трону. От тобі маєш дежав’ю. Більше я його до себе і на крок не підпущу. Буду тут на дереві жити, якщо він мене додому не відпустить. Тільки як там брат буде без мене? Приходитиму на кілька хвилин провіряти.
Вже скоро 9 година. Треба прийняти душ, переодітись та піти у морг, а також домовитись за похорони мами та сестри.
Тож я так і зробила. Просидівши дві години на дереві, спустилась на землю і подалась у будинок. В середині я нікого не бачила. Тож подалася у свою спальню. Двері були закриті. Я хотіла відкрити спальню Едгарда, але там теж було закрито. Тож я спустилась на другий поверх до кімнати Пітера, де був мій брат. Постукала у двері.
----- Заходь Ніка. — проказав Пітер.
Я зайшла в середину закривши за собою двері. Хлопці роздивлялись альбом Каті та Пітера.
----- До вас можна?
----- Звичайно, проходь. Падай де вільно. — спокійним голосом сказав Пітер.
Я присіла біля них.
----- Даніелю нам потрібно на десяту бути в морзі, а також домовитись про похорони. — проказала я.
----- Батько із Віктором уже про все домовилися. Тобі потрібно тільки у морг з’їздити. Даніель залишиться із нашими, а ми із тобою та із батьком поїдемо. Віктор із Крісті прикриватимуть наш тил.
----- Де зараз Едгард?
----- Він із Віктором та Крісті в кабінеті. Я чикав на тебе, щоб приєднатись до них.
Пітер відправив СМС повідомлення і за кілька секунд у кімнату зайшла Анабель, Андрій із Свєтою на руках, а також Максиміліано, Аліса і Микола.
----- Інші приєднаються як поїдять. — повідомив Андрій.
----- Ніка нам пора. — проказав Пітер.
----- Так. — тихенько промовила я і вийшла із ним за двері.
Я старалась нікому не дивитись в очі. Як я буду біля Віктора? Він ненавидить мене, просто турбується про мене тому що я спадкоємиця. А взагалі то, яка йому різниця? Для всіх них краще щоб моя сім’я вимерла. Едгард правий, Віктор і справді виявився хорошим, а я неварта і його мізинця. Що ж мені тепер робити? Ця сім’я печеться про мене та мого брата, а я коники строю і не просто коники, а погроми та мордобої. Пітер не постукавши зразу відкрив двері і впустив мене вперед. Я ніяково зайшла в середину.
----- Присідай Ніка. — проказав Едгард.
Вільне місце було тільки на диванчику біля Віктора. Я присіла трохи осторонь від нього.
----- Ти як? — спитався Віктор.
----- Нормально. А ти?
----- Теж нормально. — спокійно відповів він.
Я думала, що він і говорити зі мною не стане, або буде язвити мені. Але на таку його поведінку я не очікувала. Краще б він накричав на мене, або взагалі не схотів мене бачити. А так я почуваю себе дрянню, яка тільки про себе думає. Він і справді не поганий вампір, а я таке із ними витворила. Він ніколи мені не пробачить і в душі буде мене ненавидіти все своє існування.
----- Ніка ми із Віктором розробили план твоєї безпеки. Влагодили справи із соціальними працівниками, ти із братом житимете у нас. Я подав клопотання на всиновлення твого брата. Про похорони ми теж домовилися. Іще одне, я розумію, ти зараз не в тому стані щоб вислуховувати погані новини, але тобі краще знати правду. Твій батько із Тетяною загинули в автокатастрофі. Вчора вночі їх машина впала із мосту і згоріла до тла. Їх тіла привезуть у наш морг і ти повинна упізнати батька. Його батьків, та сестру із чоловіком теж убили. Виходить, що твій батько теж по лінії Вероніки. Всю їхню родину зачистили. Ми провірили, нікого не залишилось. А от із твоєї родини з Одеси вижила твоя 9-тирічна кузина. Вона полукровка і змогла втекти. Зараз вона направляється до нас. Ми із Віктором проглядали родинне дерево твоєї матері і на даний час чекаємо відповіді із Ізраїлю, покищо жодних результатів. Сальваторе особисто направився туди, щоб знайти ще когось в живих. Він дзвонив кілька хвилин тому і сказав, що поліція Ізраїлю шукає зниклу Марію, твою кузину, їй 18 років. Можливо вона полукровка і тому змогла втекти, але надій мало. Так що вас залишилось поки що троє, можливо 4 якщо знайдеться Марія. Після похорону ми переїдемо в Америку, проведемо там кілька років, доки все трохи не уляжеться. Потім переїдемо до Аріани у Швейцарію. Вона вчитиме тебе всьому необхідному щоб ти змогла посісти трон і вдало справлялась із своїми обов’язками. Ти познайомишся із нею в Америці. Ми поселимось в її маєтку.
----- Я не хочу бути королевою.
----- Ніка, ти повинна це прийняти. Ти старша із усіх твого роду.
----- А як же Марія, нехай вона посяде трон.
----- Ми знайшли деяку інформацію про неї. Із медичної картки Марії зрозуміло, що в неї таж хвороба, що і в Аріани. Вона не зможе продовжити ваш рід.
----- А Юля?
----- Їй всього 9 років.
----- Вона виросте.
----- Ніка, ти не можеш опиратись своїй долі. Аріана надіється на тебе.
----- Але чому я? Чому саме моя сім’я виявилась королівської крові? Через мене померла моя мама, сестра і всі інші.
----- Не через тебе. Були і старші полукровки від тебе. Хтось із них міг посісти трон, але саме ти вижила. Той хто організував цю масову зачистку боїться нашої сім’ї. Інакше вони б ще вчора вночі прийшли по тебе та твого брата.
----- А якщо вони дочекаються щоб ви розділились і прийдуть сьогодні коли вас не буде?
----- Ми думали про це. Саме тому тільки нас четверо йде із тобою. Всі інші залишаються.
----- Ні. Краще Віктору та Крісті залишити вдома. Вас занадто мало залишиться біля Даніеля, а він смертний. Зі мною підеш тільки ти та Пітер.
----- Ми не можемо тобою ризикувати. Ти головна мішень. — заперечив Віктор.
Я обернулась до нього.
----- Вікторе я справді вдячна тобі за те що ти переживаєш за мене. Але я буду в образі вампіра і в мене є деякі додаткові можливості про які ніхто не знає. Ти сам відчув наскільки я швидка та сильна, але ти ще не бачив всього на що я здатна. Якщо б я хотіла справді зла для тебе ти б так легко не відбувся.
----- Спасибі й на тому. — фиркнув Віктор.
----- Вікторе, пробач мені за ту сцену. Я чесно розкаююсь.
----- Все, проїхали. То які в тебе додаткові можливості?
----- Я не можу тобі сказати. Вибач, але навіть Едгарду я цього не розповім. Просто хочу щоб ви знали: сьогодні мене не захищати, а думати за себе. Я не хочу тягнули когось в себе на горбі, або видирати вас із рук противників. Я не вмію битись в образі вампіра, але непогано володію джі-у-джитцу та карате в образі смертної, тож постараюсь це об’єднати.