Страница 24 из 61
Глава 2.2 *****
Коли ми прибули до мого дому то Ніка не переставала плакати. Її брат заснув в кімнаті Анабель, а Ніці було не до сну. Вона забажала щоб тільки я був поряд неї.
----- О Боже. Невже це правда. Невже вони винищують наш рід. Я думала що дядько сам підлаштував собі смерть минулого місяця, щоб ніхто не дізнався правду про нього. А його по справжньому вбили. Залишились тільки ми із братом. Мені кілька хвилин тому подзвонила сусідка моєї тітки з Одеси, їх будинок теж згорів. Всі були в середі. Винесли 8 обгорівших трупів. Навіть мою дев’ятирічну кузину Юлю вбили. Вона мамина улюблена похресниця. Ще подзвонили із Росії там таж ситуація, нас винищують. Всіх одночасно. Напевно і в Італії, Канаді та Америці таж ситуація. Що мені робити? Не покидай мене будь ласка. Я не маю більше до кого звернутись.--просилась в мене Ніка.
----- Я не покину тебе. Ніколи. Чуєш. Я захищатиму тебе як тільки зможу. Ти потрібна мені Ніка.
----- Потрібна?
----- Звичайно. Ти єдина жінка, дівчина яка мені потрібна. Ти подобаєшся мені, більше ніж ти можеш собі уявити.
----- Тоді чому ти мене підштовхував до Віктора?
----- Він перший тебе зустрів, тому ти сама повинна була зробити свій вибір.
----- Я його вже давно зробила. Тільки ти мені потрібний. Я скоро виросту і ми виглядатимемо практично ровесниками.
----- Малесенька моя. Ти не скоро виростеш, але я чекатиму хоч вічність на це.
----- Як не скоро виросту?
----- Ти можеш дорослішати як вампір.
----- Не думаю Едгаре, але мені зараз зовсім не до цього. Мою маму та сестру спалили живцем.
----- Я не знаю як Пітер це переживе. Я сьогодні пообіцяв йому переговорити із Аріаною, нашою королевою, щоб їх союз із Катею узаконили. Він такий радий був і раптом дзвінок. Він зразу вибіг із підвалу і побіг до вашого дому. Я ще йому сказав що хочу не менше трьох онуків, а він сказав що вони із Катею планували тільки двох дітей. Навіщо він її саму выдпустив до дому? Пітер мав представити її сьогодні родині, а я офіційно визнати їх як пару. Він точно цього не переживе. Ми закохуємось тільки раз і ніколи не забуваємо кохану нам жінку. Я більше тисячу років думаю про свою Вероніку. Так досі нікого не зміг полюбити. Ви із нею надзвичайно схожі зовнішньо, як дві каплі води. А от характер повна протилежність. Ти сильна і вольова дівчина, а вона була тихенькою і тендітною.
----- Скільки їй було на вигляд, як ти останній раз бачив її?
----- 16.
----- А тобі?
----- 17. Але Вероніка була старшою за мене більше ніж на три століття.
----- А чому ти швидше не зупинив свій вік?
----- Я його і досі не зупинив.
----- Чому?
Я погладив її по личку.
----- Ніка, кицю. Ти й справді хочеш бути зі мною?
----- Хочу. Це друге що я найсильніше хочу.
----- А що на першому місці, якщо не секрет?
----- Не секрет. Я хочу щоб все склалось інакше і моя родина була жива. Щоб взагалі цього вечора не було. А ми із тобою познайомились десь у парку чи в місті просто проходжуючись по ньому. Ти б мене впізнав і познайомився. Ми б спілкувались, потім подружились.
----- Рідненька моя. Цього вже не зміниш. Ти повинна жити дальше.
----- Яке тепер в мене життя? Мені 18, брату 16. Рідних немає. Завтра до нас приїдуть із соціальних служб, щоб допомогти поховати рідних і відправити брата в інтернат.
----- Квіточко, я щось придумаю.
Тут я подумав, що нам краще покинути це місце. Виїхати кудись, але на переміщення такої великої сім’ї хтось зверне увагу. Тож будемо частинами переміщатись. Як тільки прибуде охона Аріани, то ми зразу цим займемось. Ніка заснула в мене на руках.
До нас зайшов Віктор, але він нічого не сказав за те що Ніка спала в моїх обіймах. Невже Віктор поступився? В це важко повірити. Щось тут не так. Він точно щось приховує.
----- Все нормально. Спасибі, що доглянудаєш за Нікою. — проказав Выктор шепотом.
----- Я думав ти злитимешся.
----- При інших обставинах я б злився, але не зараз. Ніці потрібна підтримка і я радий що ти поряд. Ти думаєш я не замітив як ви один до одного тягнетесь.
----- Ти можеш бути другом.
----- Друг? Для кого?
----- Для нас двох. Ніка до тебе теж прихильна, але як до друга. Вона тобі язвить через те, що ти бажаєш від неї того, що вона ніколи не погодиться тобі дати.
----- Тому що любить тебе.
----- І я її люблю.
----- Як ви так швидко встигли влюбитись один в одного?
----- Це не можливо пояснити. Все сталося само собою. Коли ти залишив нас у спальні… не знаю… ми просто дивились один на одного. Потім у підвалі коли вона забігла. Але найперше це сталось коли я її забрав від тебе на сходах, саме тому я і не дозволив тобі її взяти. Коли ти зірвав її трусики і зняв свої штани щоб взяти її, моє серце практично вирвалось із грудей. Я убити тебе був готовий, якщо б ти із нею щось витворив.
----- То чому ти мені нічого не сказав?
----- А що я мав сказати? Мені майже1400 років, а я влюбився в дитину? Крім того я на вигляд 42 річний мужчина. Я не знав чи вона взагалі зверне на мене увагу.
----- Тобі пощастило дядьку. Вона так яро захищала тебе. Я зразу зрозумів, що запахло паленим і хотів розкусити її. Але вона всерівно до останнього тебе захищала.
Я зрадів як хлопчина від почутого. Вона мене ще тоді захищала…. Вже тоді. Значить вона все зрозуміла. … Значить я їй теж сподобався із першого погляду.
----- Едгарде. — прошептала вона сонною.
Як мені хочеться завжди тримати її в обіймах. Тільки Вероніка відкрила оченята, зразу потягнула рученята в мою сторону.
----- Едгарде я хочу до тебе. — тихенько промовила вона.
Я знову взяв її собі на коліна, а вона обняла мене рукою за плечі.
----- Вибач мене будь ласка, що стільки сварилась із тобою і до Віктора була прихильною.
----- Тобі не потрібно вибачатись малесенька. Не при цих обставинах. Я приготував тобі сніданок, тільки він напевно вже остив. Будеш їсти?
----- Я не проти перекусити і пити хочеться.
Я взяв її на руки і поніс до столу.
----- Що ти робиш? Я сама в змозі йти.
----- Я знаю.
----- Дивись а то ще привикну.
----- Я тільки за.
Відсунувши крісло присів, а її посадив собі на коліна.
----- І як я по твоєму повинна їсти?
----- Не будь не терпеливою.
Я підніс кусочок яєчні наколотої на вилку їй до рота.
----- Відкривай ротик.
Вона помахала головою, що означало «ні».
----- Але ти й вперта в мене.
----- А ти як думав?
----- Давай не упрямся.
----- Едгарде мені не два рочки. На руках носити мене це одне, а годувати зовсім інше.
----- Мені подобається тобі догоджати.
----- Ти вже це говорив вчора.
----- Ось бачиш, я ніколи слів на вітер не кидаю, а тепер відкривай ротик.
----- Що ти хочеш на взамін?
----- Щоб ти завжди була собою.
Вона зразу відкрила рот і я подав їй яєчню. Проковтнувши її, вона поцілувала мене в губи і зразу ж відсторонилась. Я кілька секунд дивився на неї.