Страница 13 из 15
_Еврика._ Так ви були в Ольки? Мало що дiвка наплете... Брехня. Все - навпаки. Брехня!
_Геннадiй._ Коли Вiктор повернувся на кухню, ви сказали: "Я тобi раджу, хлопче, не плескати язиком!" Той ударив вас i пiшов до кiмнати. "Це тобi дорого обiйдеться!" - крикнули ви навздогiн... Цього ж Оля нiяк розповiсти менi не могла!
Мовчанка.
_Геннадiй._ I ви чужими руками вирiшили прибрати Вiктора... Щоб не викрив вас.
_Денис_ (пригадуючи). Вiрно... Хтось дзвонив, я натискав на кнопку...
_Магнiтофон_ (до Еврики). Навiщо ти її бив, звiрюко!
_Еврика_ (зухвало). Моє дiло.
_Лада._ А вона - наречена... Це гiрше, нiж побити людину до смертi.
_Магнiтофон._ Великий ти мерзотник, Тригуб.
_Еврика_ (глумливо). Й справдi?.. А ти - кращий? I всi ви тут кращi? Покажiть менi мужчину, який вiдмовився б вiд чужої нареченої або дружини, якщо вона сподобалась? Або тому, що у нього теж дочка росте! (Озирається). Е тут такi?..
Лада мовчки пiдходить до Еврики i дає йому ляпаса. Еврика хапав її за руку i боляче стискає. Лада, кривлячись вiд болю, намагається вирвати руку.
_Майя_ (кидається до Еврики). Облиште її! Вiдпустiть! (Видирає Ладу з його рук i, обiйнявши за плечi, вiдводить вбiк). Заспокойтеся, Ладо. Я все розумiю... Не варто...
_Лада._ Як я його ненавиджу!
_Геннадiй_ (до Еврики). Ви взяли нiж тут, з цього ременя, i пiшли з ним на танцмайданчик. А нам нацькували на Вiктора очманiлого вiд горiлки Бiлого. Так було вчинено вами цього вечора другий злочин.
_Денис_ (до Геннадiя). Звiдки ти це знаєш?
_Геннадiй._ Вiктор зараз прийшов до пам'ятi i дав показання.
_Санько-Чорний._ Який Вiктор?! Вiн же помер!
_Геннадiй._ Вiктор живий.
_Еврика._ Ще одна брехня!
_Геннадiй._ Живий.
Пауза.
Санько-Бiлий прожогом вибiгає з кiмнати. Денис пiдхоплюється за ним.
_Геннадiй._ Зачекай, Денисе. Нiчого вiн собi тепер не зробить. Нехай побуде один.
_Магнiтофон._ Таня?!!
_Таня_ (розгублено). Менi медсестра сказала...
_Геннадiй._ Таня не винна. Медсестра помилилася. Це iнший хлопець помер, а Вiктор вижив i тижнiв за два-три вийде з лiкарнi.
_Магнiтофон_ (радiсно). Значить, вiн живий!..
_Таня_ (роздумливо). А потiм Вiктор прибiг до кiмнати i став вмикати свiтло i виключати музику... Тому в нього був такий божевiльний вигляд!
_Геннадiй._ Вiн хотiв вiдразу все розповiсти, але ви не дали. Тодi вiн прийшов на танцмайданчик i намагався поговорити з Ладою, але не встиг, бо на нього напали...
_Еврика._ Напав Бiлий, а не я. Це доведено. Все iнше - домисел.
_Санько-Чорний_ (пiдхоплюється). А кому це було вигiдно? Тобi, Еврико! Ти казав, що я утриманець, нахлiбник, паразит. Ти дорiкав менi, що я колись повечеряв за чужий рахунок. Але ти бiльший паразит, нiж я...
_Магнiтофон._ Вiн рятував свою шкуру цiною чужого життя. А Бiлий, цей дурний пацан, вiрив в нього, як в бога, мало не молився.
_Санько-Чорний_ (до Дениса). Сосиски менi згадав! Сир голландський! (До Еврики). Це страшнiше, нiж якiсь сосиски!..
_Еврика._ У таку хвилину зводити особистi рахунки мерзотно.
_Геннадiй._ Це не особистi рахунки. Такий рахунок вам може пред'явити i суспiльство.
_Еврика_ (зневажливо). Яке суспiльство?! Вони? (Обводить жестом присутнiх).
_Таня_ (сумно). Ми, виявляється, для нього не люди. Тiльки клепки у дiжцi, стягненiй обручем - Денисом.
_Еврика._ Так, клепки. Знiмуть обруч - i все розсиплеться. Вся ваша "дружба". А чим ця дiжка наповнена?.. По-рож-ня! Вакуум! Ха!
_Геннадiй._ Якщо говорити про вашу компанiю, то дiжка була наповнена вином. (До Магнiтофона). Як я зрозумiв, ви тепер найближчий друг Дениса. Колись рятували його золотi руки вiд брудної роботи, а душу вiд цього бруду не врятували. Та й руки у нього скоро почнуть труситися вiд постiйних п'янок.
_Магнiтофон._ Денис сам доросла людина.
_Денис._ Що ви тут про мене розвели! Дався вам я!.. (Пiдхоплюється). Нi, я все ж таки пiду подивлюся, що там Бiлий робить. Краще хай вiн на очах буде. (Виходить).
_Санько-Чорний._ Дома з цим Бiлим панькаються, тут возяться...
Входить _Денис,_ пiдштовхуючи перед собою _Санька-Бiлого._
_Денис._ Сиди тут.
_Санько-Бiлий_ (несмiливо). Товаришу слiдчий, значить, тепер мене не судитимуть?
_Геннадiй._ Чому ж? Судитимуть. Вiктор чудом залишився живим. Злочин було вчинено.
_Санько-Бiлий._ I Еврику?
_Геннадiй._ В першу чергу... Ну що ж, хлопцi, маю вам тепер признатися...
З коридора долiтає тривалий нервозний дзвiнок.
_Денис_ (натискає на кнопку). Кого iще принесла лиха година!
До кiмнати вбiгає розлючена жiнка - _мати Санька-Бiлого._
_Мати_ (кидається до сина, хапає його за комiр). Де ваза?!
Нiма сцена.
_Санько-Чорний._ Тiтко Вiро, як ви сюди потрапили?..
_Мати_ (не випускаючи iз рук сина, до Санька-Чорного). Ти вдома ще одержиш своє! Я твоїм батькам вже дзвонила! (До Санька-Бiлого). Де ваза?! Я тебе питаю, розбiйнику!..
_Санько-Бiлий_ (благально). Перестань, мамо...
_Мати._ Де моя кришталева ваза?! (Роззирається, раптом кидає Санька-Бiлого i хапає з полицi вазу). Ось вона! (Притискаючи вазу до грудей). Так ось куди ти, ледащо, бiгаєш! Ось де мою дитину споюють!!
_Санько-Чорний._ Тiтко Вiро, сьогоднi тут день народження вiдзначають. Бачите - квiти на столi... Правда!
_Мати_ (потрясаючи вазою). А це - подаруночок, значить?! На двiстi карбованцiв! Розбiйницьке гнiздо! Я зараз в мiлiцiю подзвоню. Знаємо вашi iменини! Алкоголiки! (Раптом, звернувши увагу на макет Бахуса iз запаленою свiчкою, з острахом). А може, ви сектанти?!.. Господи!.. (Тягне Санька-Бiлого до дверей). Додому! Пiшли додому!
_Санько-Бiлий_ (видирається з її рук). Нiкуди я не пiду!
_Мати._ Як це - не пiдеш?!
_Санько-Бiлий_ (до Геннадiя). Менi можна пiти? Я повернуся.
_Геннадiй._ Iди. I повертатися сюди не треба.
_Мати_ (тягнучи Санька-Бiлого до дверей). Я тобi повернуся!.. (Виштовхує його в коридор i грюкає за собою дверима).
_Майя._ Ну й матуся!..
_Магнiтофон._ М-да... Тiтонька у тебе, Чорний, не закуска до святкового столу... Зараз Бiлому i вдома добавлять.
_Санько-Чорний._ Нiчого, викрутиться. Йому вдома все з рук сходить. Наслiдний принц!
_Магнiтофон._ А от тобi, певно, не пощастить виплутатися.
_Санько-Чорний._ А я причому! Вiчно ув'язується за мною! Ходив би iз своїми пацанами... Так нi... Тi на нього тюкають, а тут його Еврика приголубив, денщиком своїм зробив. Вiн сумку за ним щодня на пляж тягає... А я причому?! Я його поїв, це нещастя?!