Гаррі Поттер. Гепталогія

Чо дивилася то на Гаррі, то на Філча. Сова-сипуха на її руці втомилася стояти на одній лапі й докірливо ухнула, але Чо не звернула на неї уваги.

- Я маю свої джерела, - самовдоволено просичав Філч. - Ану, віддавай те, що збирався висилати.

Страшенно зрадівши, що не тягнув з відправкою листа, Гаррі сказав: - Не можу, я вже відіслав.

- Відіслав? - Філчове лице перекосилося з люті.

- Відіслав, - спокійно підтвердив Гаррі.

Філч розлючено роззявив рота, кілька секунд хапав ним повітря, а тоді обмацав очима Гарріну мантію.

- А може, ти ховаєш листа в кишені?

- Не ховаю...

- Я бачила, як він відсилав, - сердито втрутилася Чо. Філч повернувся до неї.

- Ти бачила?..

- Так, я бачила, - люто повторила вона.

Якусь мить Філч мовчки розглядав Чо, а Чо його. Тоді сторож рвучко розвернувся й почовгав назад до дверей. Зупинився, тримаючи руку на клямці, і знову озирнувся на Гаррі.

- Якщо тільки внюхаю десь какобомбу..

Він потупотів сходами донизу. Місіс Норіс востаннє тоскно зиркнула на сов і попленталася за ним.

Гаррі й Чо обмінялися поглядами.

- Дякую, - сказав Гаррі.

- Нема за що, - озвалася Чо, нарешті прив'язавши пакунок до совиної лапки. Щоки в неї порожевіли. - Ти ж не замовляв какобомб, правда?

- Ні, - підтвердив Гаррі.

- Цікаво, чому ж він тоді подумав на тебе? - замислилася вона, відносячи сову до вікна.

Гаррі стенув плечима. Він був спантеличений не менше за неї, проте, хоч як дивно, зараз його це не дуже турбувало.

Вийшли з соварні разом. Перед коридором, що вів у західне крило замку, Чо сказала: - Мені сюди. То... ще побачимось, Гаррі. Па-па.

- Так... па-па.

Вона всміхнулася йому і пішла своєю дорогою. Гаррі рушив далі з піднесеним настроєм. Він таки спромігся на цілу розмову з нею, до того ж ані разу не зганьбився... «Ти вчинив дуже відважно, коли їй заперечив»... Чо назвала його відважним... вона не зненавиділа його за те, що він вижив...

Авжеж, вона надала перевагу Седрикові, він це знав... Хоч, якби він тоді запросив її на бал раніше за Седрика, то все могло б обернутися цілком інакше... Схоже, вона щиро шкодувала, коли мусила тоді Гаррі відмовляти...

- Доброго ранку, - весело привітався Гаррі з Роном та Герміоною, сідаючи до них за ґрифіндорський стіл у Великій залі.

- Чого ти такий щасливий? - здивовано глянув на нього Рон.

- Е-е... бо сьогодні квідич, - радісно пояснив Гаррі, підсуваючи до себе велику тарілку яєчні та шинки.

- А... так... - проказав Рон. Він відклав надкушену фінку й добряче ковтнув гарбузового соку. А тоді сказав: - Слухай... а ти не хотів би піти туди зі мною трошки раніше? Просто... е-е... покидати м'ячика перед тренуванням? Щоб я, знаєш, трохи освоївся.

- Гаразд, - погодився Гаррі.

- Мені здається, що вам не варто, - серйозно заперечила їм Герміона. - Ви вже й так відстали з домашніми завданнями і...

Та вона не договорила, бо прибула ранкова пошта. Сова, Що, як звично, принесла їй «Щоденного віщуна», приземлилася небезпечно близько від цукорниці й виставила лапку. Герміона поклала їй у шкіряний гаманець один кнат, взяла газету й уважно переглянула першу сторінку. Сова тим часом полетіла.

- Є щось цікаве? - запитав Рон. Гаррі всміхнувся, розуміючи що Рон намагається відвернути її увагу від домашніх завдань.

- Нема, - зітхнула вона, - лише якісь плітки про одруження бас-гітариста з «Фатальних сестер».

Герміона розгорнула газету й сховалася за нею. Гаррі узяв собі ще одну порцію яєчні з шинкою. Рон із заклопотаним виглядом позирав на високі вікна.

- Стривайте, - раптом озвалася Герміона. - Та ні... Сіріус!

- Що сталося? - Гаррі так рвучко схопив газету, що вона роздерлася, і тепер вони з Герміоною тримали в руках по половині.

- «Міністерство магії отримало з надійного джерела інформацію, що Сіріус Блек, сумнозвісний масовий вбивця... траля-ляля-ля... переховується зараз у Лондоні!» - стражденним голосом прочитала Герміона зі своєї половини.

- Це Луціус Мелфой, закладаюся, - неголосно й люто сказав Гаррі. - Він упізнав Сіріуса на платформі...

- Що? - стривожено перепитав Рон. - Ти не казав...

- Цсс! - засичали на нього Гаррі з Герміоною.

- «...Міністерство попереджає чаклунську громаду, що Блек дуже небезпечний... убив тринадцять осіб... утік з Азкабану...» - ну, і так далі, - закінчила Герміона, тоді відклала свою половинку газети й перелякано глянула на Гаррі з Роном. - Тепер він більше не зможе вийти з будинку, - прошепотіла вона. - Дамблдор же його попереджав.

Гаррі пригнічено глянув на відірваний ним клапоть «Віщуна». Більшу частину сторінки займала реклама крамниці «Мантії для всіх оказій від мадам Малкін», де влаштували розпродаж.

- Гей! - розгладив він газету, щоб Герміона з Роном могли прочитати. - Подивіться!

- Мантії в мене є, - відказав Рон.

- Та ні, - наполягав Гаррі. - Гляньте... на оце.

Рон з Герміоною нахилилися, щоб прочитати. То був коротесенький допис у самому низу газетної колонки. Заголовок був такий:

 ЗАЗІХАННЯ НА МІНІСТЕРСТВО

Стержис Подмор, віком 38 років, що мешкає в будинку номер два на вулиці Рокитний Парк у Клепгемі, постав перед Чарверсудом за звинуваченням у незаконному проникненні 31 серпня в Міністерство магії та в намірі вчинити пограбування. Подмор був затриманий чарсторожем міністерства Еріком Манчем при спробі вдертися в цілком таємні двері о першій годині ночі. Подмор, яким відмовився давати будь-які свідчення на свій захист, був визнаний винним за обома пунктами звинувачення і засуджений до піврічного ув'язнення в Азкабані.

- Стержис Подмор? - поволі перепитав Рон. - Це той тип, якому ніби соломи в голову напхали, так? Один з членів Ор...

- Роне, цсс! - прошипіла Герміона, перелякано зиркаючи на нього.

- Півроку в Азкабані! - приголомшено прошепотів Гаррі. - Тільки за спробу зайти в двері!

- Не будь дурний, до чого тут двері? Що він робив у міністерстві о першій ночі? - видихнула Герміона.

- Думаєте, виконував якесь завдання Ордену? - пробурмотів Рон.

- Стривайте... - поволі протяг Гаррі. - Стержис мав прийти і провести нас на вокзал, пам'ятаєте?

Друзі глянули на нього.

- Так, він мав бути одним з наших охоронців по дорозі на Кінґс-Крос, пригадуєте? А Муді ще сердився, що він не прийшов. Отже, Стержис не міг виконувати їхнє завдання.

- Може, вони й не чекали, що його впіймають, - завагалася Герміона.

- Це могла бути пастка! - вигукнув схвильовано Рон. - Ні... послухайте! - заговорив він значно тихішим голосом, коли побачив лютий погляд Герміони. - Міністерство підозрює, що він належить до Дамблдорових спільників, тому... ну, я не знаю... його могли заманитив міністерство, і він не вдирався ні в які двері! Можливо, це все підлаштували, щоб його затримати!

Якийсь час Гаррі й Герміона мовчки все обмірковували. Гаррі це все здалося надуманим. А ось Герміона була вражена.

- Я не здивувалася б, якби насправді так і було.

Вона замислено склала свою половину газети. Гаррі відклав ножа й виделку, а Герміона мовби отямилася від марення.

- Я думаю, що треба почати з реферату для професорки Спраут про самозапилювальні чагарники, а тоді, якщо пощастить, ще встигнемо перед обідом попрацювати над закляттям «Інаніматус конжурус» для Макґонеґел...

Гаррі відчув докори сумління, коли згадав, як багато домашніх завдань чекає його нагорі, але небо було чисте і яскраво-синє, а він уже цілий тиждень не сідав на «Вогнеблискавку»...

- Та ми ввечері все зробимо, - сказав Рон. коли вони з Гаррі прямували пологим схилом до квідичного поля, несучи на плечах мітли. У їхніх вухах і досі бриніли жахливі Герміонині пророкування, що вони провалять усі свої СОВи. - А ще ж буде завтра. Вона занадто переймається навчанням, і в цьому її біда... - Рон на хвилю замовк, а тоді стурбовано додав: - Думаєш, вона серйозно казала, що не дасть нам переписувати конспекти?