Страница 291 из 755
- Ми повинні зустрітися з професором Муді, - сказала Герміона. - Треба довідатися, чи знайшов він містера Кравча.
- Якщо він прихопив з собою Карту мародера, то йому це було не складно, - припустив Гаррі.
- Хіба що Кравч встиг утекти за межі школи, - сказав Рон, - адже карта охоплює лише територію, а далі...
- Цсс! - зацитькала раптом Герміона.
Хтось піднімався сходами до соварні. Почулися два голоси, вони сперечалися, і суперечка все ближчала й ближчала.
- ...та це ж справжнісінький шантаж, у нас можуть бути чималі неприємності...
- ...ми намагалися бути чемними, а тепер настав час грати брудно, так, як він. Він би не хотів, щоб Міністерство магії довідалося, що він зробив...
- Я ж тобі кажу - якщо ти напишеш, то це буде шантаж!
- Але ж ти не будеш нарікати, коли ми отримаємо кругленьку суму?
Двері соварні відчинилися. На порозі стали Фред і Джордж. Вони скам'яніли, побачивши Гаррі, Рона й Герміону.
- Що це ви тут робите? - в один голос вигукнули і Рон, і Фред.
- Відсилаємо листа, - відповіли так само в унісон Гаррі й Джордж.
- О цій порі? - спитали Герміона й Фред.
- Гаразд, ми не питаємо, що робите ви, а ви не питайте, що робимо ми, - вишкірився Фред.
У руках він тримав пухкенького конверта. Гаррі зиркнув на нього, але Фред - випадково чи зумисне - затулив ім'я на конверті долонею.
- Не будемо вас затримувати, - сказав він, насмішкувато вклоняючись і вказуючи на двері.
Рон не ворухнувся.
- Кого це ви шантажуєте? - спитав він.
Посмішка зникла з Фредового обличчя. Гаррі помітив, що Джордж кинув Фредові багатозначний погляд перед тим, як весело сказати Ронові:
- Дурненький, я жартував.
- Не схоже, - сказав Рон.
Фред і Джордж перезирнулися.
Тоді Фред доволі грубо заговорив:
- Роне, я вже тебе не раз попереджав, щоб ти не пхав носа в чужі справи, якщо не хочеш, щоб його тобі відірвали.
- Якщо ви когось шантажуєте, то це не чужі справи, - сказав Рон. - Джордж правду казав, ви можете вскочити в серйозну халепу.
- Я ж тобі пояснив, що то був жарт, - заперечив Джордж. Він підійшов до Фреда, взяв листа й почав прив'язувати до лапи найближчій сові. - Роне, ти стаєш схожий на нашого дорогого старшого брата. І це вже не жарти. Продовжуй так і далі - і незабаром тебе зроблять старостою.
- Не зроблять! - спалахнув Рон.
Джордж підніс сову до вікна, і та знялася в повітря. Він озирнувся й вищирив зуби:
- Тоді перестань вказувати людям, як їм жити. Бувайте.
І вони з Фредом вийшли з соварні. Гаррі, Рон та Герміона мовчки дивилися одне на одного.
- Невже їм щось відомо? - зашепотіла Герміона. - Про Кравча і про все?
- Та ні, - заперечив Гаррі. - Якби це було щось серйозне, то вони б комусь розповіли. Наприклад, Дамблдорові.
Рона, однак, щось муляло.
- Що таке? - спитала його Герміона.
- Ну.. - повільно почав він, - не знаю, чи вони б розповіли. Вони... останнім часом тільки й думають, щоб заробити грошей. Я це помітив, коли часто з ними бував... тоді, коли... ну, знаєте...
- ...коли ми не розмовляли, - докінчив за нього речення Гаррі. - Так, але шантаж...
- Їм не дає спокою ідея з крамницею жартів, - пояснив Рон. - Спершу я думав, що вони просто хочуть подратувати маму, але виявилося, що так і є, що вони й справді хочуть її відкрити. У Гоґвортсі їм залишилося вчитися лише рік, і вони постійно торочать, що час подумати про майбутнє, а тато їм не допоможе, і, щоб відкрити крамницю, їм потрібне золото.
Після цих слів занервувала Герміона.
- Так, але... Вони ж не робитимуть нічого протизаконного, щоб те золото роздобути?
- Не робитимуть? - Рон скептично гмикнув. - Не знаю... Правила порушувати вони полюбляють.
- Але тут ідеться про закон, - перелякалася Герміона. - Це ж не якісь там нещасні шкільні правила... Тут сидінням після уроків не обійдеться... За шантаж карають страшніше! Роне... може, тобі слід повідомити Персі...
- Ти що, здуріла? - вигукнув Рон. - Повідомити Персі? Та він зробить так, як Кравч - він їх видасть. - Рон глянув на вікно, в яке вилетіла сова Фреда й Джорджа. Тоді сказав:
- Пішли снідати.
- Думаєте, до професора Муді йти ще зарано? - спитала Герміона, коли вони спускалися гвинтовими сходами.
- Зарано, - кивнув Гаррі. - Якщо ми розбудимо його на світанку, він подумає, що ми хочемо напасти на нього сонного, і підсмажить нас крізь двері. Зачекаймо до першої перерви.
Урок з історії магії ще ніколи не тягся так довго. Гаррі увесь час позирав на Ронів годинник, бо свій нарешті викинув, але й Ронів ішов так повільно, що, здавалося, теж зупинився. Усі троє були такі втомлені, що з превеликою радістю поклали б голови на парти й позасинали. Навіть Герміона не конспектувала, а мовчки сиділа, підперши голову руками, й сонними очима дивилася на професора Бінса.
Коли нарешті пролунав дзвінок, вони побігли до класу захисту від темних мистецтв. Там у дверях вони наштовхнулися на професора Муді. Він також мав стомлений вигляд. Повіка нормального ока опустилася, від чого обличчя здавалося ще перекошенішим.
- Професоре Муді! - закричав Гаррі, проштовхуючись до нього крізь юрбу.
- Здоров, Поттере, - прогарчав професор. Його магічне око стежило за зграйкою першокласників, які заклопотано кудись бігли. Око повернулося зіницею всередину голови й спостерігало за учнями, аж доки ті звернули за ріг. Тоді Муді заговорив знову:
- Заходьте.
Він відступив убік, щоб пропустити їх у порожній клас, а тоді, зачинивши двері, пошкутильгав за ними.
- Ви його знайшли? - спитав Гаррі без жодних передмов. - Знайшли містера Кравча?
- Ні, - відказав Муді. Він сів за стіл, зі стогоном випростав дерев'яну ногу й витяг свою баклагу.
- Ви користувалися картою? - поцікавився Гаррі.
- Аякже, - сказав Муді, роблячи ковток. - Узяв приклад із вас, Поттере. Замовлянням-викликанням переніс її зі свого кабінету до лісу. Кравча ніде не було.
- То він що, роз'явився? - запитав Рон.
- Роне, на території школи не можна роз'являтися! - сказала Герміона. - Є й інші способи зникнути. Правда, пане професоре?
Магічне око Муді злегка тремтіло, втупившись у Герміону.
- Ви теж могли б подумати про кар'єру аврора, - сказав він їй. - Правильно міркуєте, Ґрейнджер.
Герміона аж почервоніла від задоволення.
- Він не став невидимим, - міркував уголос Гаррі, - бо карта показує невидимих людей. Тому він мусив покинути територію.
- Але чи за власним бажанням? - нетерпляче промовила Герміона. - Чи, може, його хтось змусив?
- Ага, хтось міг затягти його на мітлу і чухнути звідси, - швидко сказав Рон, з надією дивлячись на Муді, наче теж хотів почути, що має хист аврора.
- Не можна відкидати й викрадення, - прогарчав Муді.
- А як ви вважаєте, - спитав Рон, - чи не може він бути у Гоґсміді?
- Може бути де завгодно, - знизав плечима Муді. - Безсумнівно лише те, що його немає тут.
Він позіхнув так широко, що аж порозтягувалися шрами. Виявилося, що в його скривленому роті бракує багатьох зубів. Тоді сказав:
- Дамблдор мені розповів, що ви себе уявили слідчими. Та ви нічим Кравчеві не поможете. Його тепер шукатиме міністерство, Дамблдор уже доповів. А ви, Поттере, зосередьтеся на третьому завданні.
- Що? - не зрозумів Гаррі. - А, так...
Відучора Гаррі жодного разу не згадав про лабіринт.
- Це завдання якраз для вас, - сказав Муді, дивлячись на Гаррі й чухаючи своє неголене підборіддя. - Дамблдор каже, що ви вже багато разів давали собі раду з такими речами. Ви ще в першому класі, якщо не помиляюся, подолали безліч перешкод на шляху до філософського каменя.
- Йому допомагали, - не втерпів Рон. - Ми з Герміоною.
Муді засміявся.
- Ну, то поможіть йому підготуватися і до цього завдання. Якщо Гаррі не виграє, я страшенно здивуюся, - сказав він. - А тим часом... постійна пильність, Поттере. Постійна пильність. - Він ще раз ковтнув зі своєї баклаги, а його магічне око крутнулося до вікна, в якому виднілося верхнє вітрило дурмстрензького корабля.