Гаррі Поттер. Гепталогія

До них долинуло гупання кроків і незабаром з'явився захеканий Геґрід з арбалетом та з Ікланем.

- Пане професоре! - вигукнув він. Його очі розширилися. - Гаррі!.. Що си стало?..

- Геґріде, треба, щоб ти привів професора Каркарофа, - сказав Дамблдор. - На його учня напали. Як приведеш, повідом професора Муді...

- Без потреби, Дамблдоре, - пролунало хрипке гарчання. - Я вже тут. - Муді шкутильгав до них, спираючись на костур і присвічуючи собі чарівною паличкою.

- Клята нога, - сердито буркнув він. - Я був би тут скоріше... що сталося? Снейп казав щось про Кравча...

- Про Кравча? - сполотнів Геґрід.

- Геґріде, прошу привести Каркарофа! - перебив Дамблдор.

- А, так... зара' приведу, пане професоре, - сказав Геґрід, розвернувся й зник поміж темних дерев. Іклань побіг за ним.

- Мені не відомо, де Барті Кравч, - сказав Дамблдор до Муді, - але його необхідно знайти.

- Я тільки «за», - прогарчав Дикозор і, виставивши вперед чарівну паличку, пошкутильгав у ліс.

Ні Дамблдор, ні Гаррі більше не промовили й слова, доки не почули характерних звуків наближення Геґріда з Ікланем. Блідий і схвильований, Каркароф ішов з ними. На його плечах вилискувало сріблясте хутро.

- Що це таке? - закричав він, коли побачив на землі Крума, а поряд - Гаррі та Дамблдора. - Що відбувається?

- На мене напасти! - сказав Крум, знову сідаючи й потираючи голову. - Містер Кравч чи як там його називато...

- Кравч на тебе напав? На тебе напав Кравч? Суддя турніру?

- Ігорку - почав Дамблдор, та Каркароф випростався, судомно вчепився в своє хутро і аж посинів.

- Це зрада! - заревів він, тицяючи в Дамблдора. - Це змова! Ви з вашим Міністерством магії заманили мене сюди під фальшивим приводом! Це не справжній турнір! Спершу ви запхали в нього Поттера, хоч йому й замало років! Тепер ваш друг з міністерства намагається здихатися мого чемпіона! В усій цій справі ніяк не обійшлося без корупції та подвійної гри, головну роль у якій відіграєте ви, Дамблдоре, з усіма вашими балачками про відновлення міжнародних чарівницьких зв'язків, про стирання відмінностей між нами... Ось що я думаю про вас!

І Каркароф плюнув Дамблдорові під ноги. Геґрід схопив його за хутро, підняв угору і вдарив об найближче дерево.

- Прошу си вибачити! - гаркнув він, поки Каркароф хапав ротом повітря й махав ногами, адже Геґрід своєю масивною долонею стис йому горло.

- Геґріде, ні! - крикнув Дамблдор. Його очі спалахнули.

Геґрід забрав руку, що притискала Каркарофа до дерева. Той сповз додолу й безформною брилою гепнувся на коріння. Дрібні гілочки й листочки посипалися йому на голову.

- Будь ласкавий, Геґріде, проведи Гаррі до замку, - суворо наказав Дамблдор.

Тяжко дихаючи, Геґрід зміряв Каркарофа сердитим поглядом.

- Мо', директоре, я краще си лишу тут...

- Геґріде, ти відведеш Гаррі до школи, - твердо повторив Дамблдор. - Аж до ґрифіндорської вежі. А тебе, Гаррі, я попрошу залишатися там. Хоч би як тобі хотілося щось зробити, хоч би як хотілося вислати сову - все це зачекає до ранку. Ти мене зрозумів?

- Е-е-е... так, - кивнув Гаррі, вражено дивлячись на нього. Як Дамблдор довідався, що саме цієї миті він думав, що треба відіслати до Сіріуса Левконію з повідомленням про останні події?

- Директоре, я лишу з вами Ікланя, - Геґрід усе ще загрозливо позирав на Каркарофа, що лежав під деревом, заплутавшись у хутрі і в корінні. - Будь тутка, Ікланю.

Вони мовчки проминули бобатонську карету і попрямували до замку.

- Як він си насмілив, - загримів Геґрід, коли вони проминули озеро. - Як він си насмілив звинуватити Дамблдора? Казати, що Дамблдор робив усі тоті речі! Що Дамблдор хтів, аби ти зайняв перше місце в турнірі! Не знаю, коли я й видів, аби Дамблдор так си хвилював, аби так прагнув зробити всьо файно, як на турнірі... А ти! - раптом сердито сказав він Гаррі, який, глянувши на свого кремезного друга, відступив назад. - Що ти робив тамка з тим Крумом? Він же з Дурмстренґу, Гаррі! Міг на місці тебе й заклясти, хіба нє? Чи Муді тебе ніц не навчив? Тілько уяви, шо могло си стати...

- Крум не поганий! - захитав головою Гаррі, коли вони піднімалися сходами до вестибюлю. - Він не збирався мене заклинати, він просто хотів поговорити про Герміону...

- Я побалакаю і з нею, - насуплено сказав Геґрід, важко ступаючи східцями. - Що менше ви будете водитися з тими чужоземцями, то будете щасливіші. Їм си не можна вірити.

- А ви з мадам Максім непогано ладнали, - роздратовано кинув Гаррі.

- Не говори мені про ню! - Геґрід несподівано розлютився. - Я зрозумів, чого вона хтіла! Хтіла си піддобрити до мене, аби я їй повів, що буде в третім завданні. Ха! Не можна нікому з них вірити!

Геґрід так розлютився, що Гаррі був радий з ним попрощатися. Він проліз до вітальні крізь отвір за портретом Гладкої Пані і поспішив у куток, де сиділи Рон з Герміоною, щоб розповісти їм про все, що сталося.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ -

Сон

- Виходить так, - сказала Герміона, потираючи чоло, - або містер Кравч напав на Віктора, або хтось інший напав на обох, коли Віктор відвернувся.

- Це Кравч, - одразу заявив Рон. - Тому його й не було, коли прийшли Гаррі з Дамблдором. Він утік.

- Я так не думаю, - похитав головою Гаррі. - Він був дуже слабкий. Сумніваюся, що йому вдалося б роз'явитися в такому стані.

- На території Гоґвортсу ніхто не може роз'являтися. Хіба я не казала вам про це мільйон разів? - розсердилася Герміона.

- Добре... А якщо отака версія, - захоплено мовив Рон, - Крум напав на Кравча - та стривайте ж ви, - а тоді оглушив сам себе!

- А містер Кравч випарувався, так? - холодно спитала Герміона.

- Ай справді...

Світало. Гаррі, Рон та Герміона ще вдосвіта вийшли зі спалень і поквапилися до соварні, щоб відіслати Сіріусові записку. Тепер вони оглядали вкриті туманом околиці. Їхні очі трохи попідпухали, а обличчя були бліді, адже вони до пізньої ночі розмовляли про містера Кравча.

- Гаррі, ану повтори ще раз, - попросила Герміона. - Що, власне, казав містер Кравч?

- Я вже розповідав, що в його словах не було глузду, - сказав Гаррі. - Він наполягав, що хоче попередити Дамблдора. Згадував Берту Джоркінз, і з його слів випливало, ніби вона мертва. Постійно повторював, що це через нього... згадував свого сина.

- Таки через нього, - запально сказала Герміона.

- Він збожеволів, - вів далі Гаррі. - Здавалося, він думає, що його дружина й син і досі живі. А ще він увесь час давав вказівки Персі.

- А... нагадай, що він казав про Відомо-Кого? - невпевнено спитав Рон.

- Я ж розповідав, - сумовито повторив Гаррі. - Сказав, що він стає сильніший.

Зависла пауза.

Тоді Рон промовив удавано впевненим голосом:

- Але ж він збожеволів, тому половина його слів - бридня...

- Кравч був цілком притомний, коли говорив про Волдеморта, - сказав Гаррі, не зважаючи, що Рон аж здригнувся. - Кравчеві важко було зв'язати докупи два слова, але здавалося, він розумів, де перебуває й чого хоче. Постійно повторював, що мусить зустрітися з Дамблдором.

Гаррі відвернувся від вікна і глянув на балки. Більше половини совиних сідал були порожні. Коли-не-коли та чи інша птаха поверталася з нічного полювання, несучи в дзьобі мишку.

- Якби Снейп мене не затримав, - з гіркотою сказав Гаррі, - то ми прибігли б туди вчасно. «Поттере, директор зайнятий... що за нісенітниці, Поттере?» Чого він мене затримував?

- Може, не хотів, щоб ви туди йшли? - випалив Рон. - Може... стривай!.. По-твоєму, як швидко він міг опинитися в лісі? Зумів би він перегнати вас із Дамблдором?

- Лише в тому разі, якби перетворився на кажана, - сказав Гаррі.

- А чом би й ні? - пробурмотів Рон.