Страница 157 из 158
Між нами точиться процес щодо двох мільйонів піастрів, які, на твою думку, я повинен прийняти. Тож я їх прийму, але за умови, що додам до них ще два мільйони й віддам це все твоєму синові разом з рукою моєї дочки Інеси.
Він зробив мені неоціненну послугу, вберігши Інесу від шлюбу з ґрандом, якому я хотів її віддати через дурне марнославство.
Кара, сеньйоре Суарес, завжди рівна вині. Твій син, попросивши руки моєї доньки, учинив би нам честь; однак він вирішив прокрастися до неї через вікно. Його поведінка була, без сумніву, наслідком неприязні, яку ти відчуваєш до нас протягом багатьох років, а причиною якої були помилки бухгалтерів, виправлені нами в міру наших можливостей.
Відкинь, сеньйоре Ґаспар, почуття, які грішать проти християнського милосердя й можуть привести до погибелі на цьому й на тому світі.
Прошу тебе про це як майбутній тесть твого сина й твій покірний слуга.
Моро
Закінчивши читати листа, Суарес опустився на стілець, відчуваючи, як його роздирають суперечливі почуття, що немовби змагалися в його душі.
Лопес, помітивши стан батькових почуттів, зібрав усі свої сили й, відчуваючи пронизливий біль, кинувся зі своїх нош до ніг Суареса.
— Лопесе, — вигукнув Суарес, — ну чому ж ти вибрав саме сеньйориту Моро?
— А згадай, — перервав його Бускерос, — як ти сам стояв перед нею на колінах.
— Я пробачаю тебе, — сказав Ґаспар.
Неважко здогадатися, що відбувалося далі. Лопеса того ж вечора перенесли до його майбутнього тестя. Старання Інеси значно прискорили його одужання. Ґаспар Суарес, незважаючи ні на що, не міг позбутися своєї упередженості проти родини Моро і після шлюбу сина, не зволікаючи, повернувся до Кадикса.
Лопес уже п’ятнадцять днів був щасливим чоловіком Інеси. Незабаром він мав забрати її до Кадикса, де Ґаспар Суарес нетерпляче чекав їх.
Завершивши цю важливу справу, Бускерос одразу взявся за іншу. Він задумав видати свою родичку Ґіту Салес заміж за мого батька; прекрасна Ґіта вже вселилася в будинок з протилежного боку вулички. Я вирішив не допустити цього шлюбу.
Спершу я подався до шановного театинця брата Херонімо Сантоса, але той рішуче відмовив у своїй допомозі, заявивши, що чернець не повинен втручатися в мирські справи і що він тоді тільки втручається до родинних справ, коли йдеться про примирення посварених чи про запобігання порокам, а про все інше навіть чути не хоче.
Зданий на самого себе, я хотів про все розповісти кавалеру, але тоді повинен був би сказати йому, хто я такий, чого я жодним чином не міг зробити. Тим часом же я задовольнився тим, що вирішив міцніше зв’язати Бускероса з кавалером Толедо. Водночас я застеріг кавалера щодо нахабства Бускероса.
Інформація видавця
«Приватна колекція»
Серія заснована у 2002 році
ББК 84(4Пол)
П 64
Перекладено за виданням:
Jan Potocki. Rękopis znaleziony w Saragossie. — Warszawa: Czytelnik, 1965
Наше видання підтримали:
NB Arts Foundation,
Dr. Bohdan Szczurko, Rami Rezazadeh
NB (Ontario, Canada)
Lorne Scott & Sarah Carriere
(Quebec, Canada)
В оформленні книжки використано
Карла де Маллері (1571–1635) «Пиха і заздрість»,
Пітера ван дер Хейдена (1530–1572) «Лінощі» та
Лукаса Форстермана (1595–1675) «Бійка селян»
Видавець Василь ГУТКОВСЬКИЙ
© Ян Потоцький, 2015
© Віктор Дмитрук, переклад, 2015
© Василь Ґабор, автор проекту, 2015
© Андрій Кісь, худ. оформл., 2015
© ЛА «Піраміда», 2015
ISBN 978-966-441-411-8
ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ
Серія заснована у 2002 році
Літературно-художнє видання
Ян ПОТОЦЬКИЙ
РУКОПИС, ЗНАЙДЕНИЙ У САРАҐОСІ
роман
Переклав з польської Віктор Дмитрук
Видавець Василь Гутковський
Художнє оформлення Андрій Кісь
Комп’ютерне верстання Роман Івах
Здано на складання 26.05.2015 р.
Підписано до друку 12.06.2015 р.
Формат 60x84/16. Папір офсетний.
Гарнітура Minion Рго.
Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 40,72.
Обл.-вид. арк. 43,24.
Замовлення № 561.
Літературна аґенція «ПІРАМІДА»
Україна, 79006, а/с 10989.
м. Львів, вул. Плугова, 6.
тел./факс: (032) 235-53-28
e-mail: [email protected]
www.piramidabook.com
Надруковано з готових діапозитивів у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.
П 64 Потоцький Ян.
Рукопис, знайдений у Сараґосі: Роман / Переклав з польської Віктор Дмитрук / Ян Потоцький. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — 720 с.
ISBN 978-966-441-411-8
Про автора
Видатний польський вчений і письменник Ян Потоцький (1761—1815) народився на Україні, на Вінниччині, в родині коронного підчашого Польщі Юзефа Потоцького (мати письменника Анна Тереза була з роду Оссолінських). Потоцький дістав прекрасну освіту, вивчав математику, геометрію, природничі науки, механіку, фортифікацію, а також політичну економію, філософію, історію слов’янства, літературу та історію стародавнього світу. По праву вважається засновником наукового слов’янознавства. Адам Міцкевич у своїх паризьких лекціях називав його «найбільшим і найбільш глибоким слов’янським історіографом».
З метою вивчення наук, проведення наукових досліджень та ознайомлення зі звичаями і побутом народів різних країв Потоцький об’їздив Середземномор’я, всю Європу, Північну Африку, Азію, в 1805 році очолив наукову місію при російському посольстві, яке вирушало в Китай.
Серед його численних наукових праць — «Подорож до Марокко» (1792), «Хроніки, мемуари і розвідки, корисні для вивчення історії всіх слов’янських народів» (1793), «Історичні та географічні матеріали про Скіфію, Сарматію і слов’ян» (1796), «Давня історія Подільської губернії» (1805) та ін. Художні твори Яна Потоцького — це том одноактних комедій і дивовижний роман «Рукопис, знайдений у Сараґосі», який автор писав, дописував, правив і редагував до кінця життя, що обірвалося 2 грудня 1815 року. Коли у Потоцького зникли останні надії на відновлення незалежної польської держави, він, перебуваючи в своєму маєтку Уладівці на Вінниччині, пострілом з пістолета поставив останню крапку в своєму житті.
Примітки до електронної версії
С. 28: Коли я прокинувся під шибеницею Лос-Ерманос, сонце вже пройшло півнеба, від того часу дві години я витратив, щоб дістатися до венти; тому, [проїхаши] => проїхавши наступні кілька миль, вже треба було подумати про новий нічліг, але не бачачи ніде жодного даху, я їхав далі.
С. 63: Мати того ж дня [пішло] => пішла похвалитися перед дружиною Лунардо й надзвичайно зраділа, коли її кульчики визнали значно гарнішими й багатшими.
С. 119: Намет ватажка відрізнявся від інших не тільки великою булавою зі срібним руків’ям, [устромленій] => устромленою біля входу, але й більшою [озлобленістю] => оздобленістю й багатими торочками, які рідко коли бувають у звичайних циган.
С. 145: Фра Хероніма запропонував зустріч у саду Буен-Ретіро, але ця прогулянка ніяк не входила в той педантичний і одноманітний режим, від якого мій батько ніколи не відступав.