Ув'язнений 603

Пройшло багато дн╕в перш н╕ж Джону почало ставати краще, проте на ноги в╕н стати ще не м╕г. Його час в╕д часу пров╕дував л╕кар Чарльз, який лише сумно хитав головою, коли бачив марн╕ старання п╕днятися. В╕н розпов╕в, що, якщо не вдасться п╕днятися, то скоро м'язи н╕г атрофуються ╕ Джон б╕льше н╕коли не зможе ходити. Ц╕ поган╕ прогнози л╕каря дуже засмутили м╕стера См╕та.

Одного разу Чарльз прийшов до хворого у хорошому гумор╕, на його обличч╕ можна було прочитати якийсь незрозум╕лий запал. Прис╕вши на окрайчик л╕жечка, м╕стер Джексон подивився на Джона, так н╕би готував бунт ╕ сказав таким голосом, щоб ╖х не почула Мер╕ ╕з сус╕дньо╖ к╕мнати: "В мене ╓ до вас справа, Джоне. Якщо ви погодитесь, я зможу вам допомогти п╕двестися на ноги."

Не дочекавшись згоди, Чарльз д╕став з-п╕д халата шприц з р╕диною.

-- Що це таке ? - запитав Джон.

-- Це м╕й винах╕д - л╕ки, як╕ знаходяться на стад╕╖ розробки, що допоможуть багатьом пац╕ентам знову в╕дчути ноги, - пояснив док. - Якщо випробування пройдуть вдало, я запатентую його ╕ зможу застосувати на практиц╕.

-- ╤ випробовувати ви сво╖ досл╕ди зв╕сно ж вир╕шили на мен╕, -сказав мандр╕вник.

-- Якщо ми доб'╓мося позитивних результат╕в, уяв╕ть ск╕льки ╕нвал╕д╕в у св╕т╕ знову в╕дчують себе в╕льними! Подумайте добре, бо це ваш ╓диний шанс стати на ноги! - наполягав Чарльз. - ╤ вам не прийдеться все життя кволим провести у л╕жку. Погоджуйтесь!

-- А як╕ симптоми може викликати цей зас╕б ? - з недов╕рою запитав хворий.

-- Можуть бути приступи нудоти, запаморочення, головного болю. Але не хвилюйтесь. Якщо все буде добре, через м╕сяць ви вже будете в╕дчувати к╕нчики сво╖х пальц╕в.

-- А якщо н╕?

-- Не хвилюйтеся, - заспоко╖в Чарльз, - в такому раз╕ я перестану вам колоти ц╕ л╕ки.

-- Ця перспектива заставля╓ мене задуматися, тому я все-таки готовий ризикнути. - охоче промовив Джон.

-- Чудова ╕дея, м╕й друже, - усм╕хнувся Чарльз, - тод╕ розпочн╕мо просто зараз.

М╕стер Джексон випустив з╕ шприца лишн╓ пов╕тря, дек╕лька раз╕в похлопав хворого за ╕кри ╕ встромив туди голку. Вся р╕дина з╕ шприца поступово входила в орган╕зм Джона. В╕н в╕дчув у нижн╕й частин╕ свого т╕ла нестерпний б╕ль, який жаром проходив кр╕зь ус╕ кл╕тини т╕ла. Чолов╕к зц╕пив зуби, щоб не закричати, але б╕ль посилився. Усе його т╕ло палало, як бенгальськ╕й вогонь. Джон вц╕пився руками за пост╕ль, а з його очей полилися сльози. В╕н вже не розр╕зняв, що в╕дбува╓ться навколо, але через к╕лька хвилин б╕ль зникла ╕ хворий в╕дчув полегшення.

Ось ╕ все, м╕стере См╕т, - рад╕сно заявив л╕кар. - Перша процедура - сама болюча. Коли ваш орган╕зм почне привикати до препарату, вам вже не буде так боляче. А поки що мен╕ потр╕бно йти. П╕зн╕ше зустр╕немось.

-- Зустр╕немось, я не сумн╕ваюсь, - загукав сл╕дом пац╕╓нт, витираючи сльози на сво╓му обличч╕.

П╕сля уколу його р╕зко потягнуло на сон. Доки Джон спав, йому снилися жах╕ття про камеру, охоронц╕в ╕ решту непри╓мних спогад╕в. В╕д цього в╕н часто прокидався в холодному пот╕. Щоразу в╕н заспокоював себе, що це лише жах╕ття, але сво╖м нутром в╕н в╕дчував, що минуле його не залишить просто так. Джон спод╕вався, що б╕льше н╕коли не повернеться в те жахливе м╕сце ╕ його н╕коли не знайдуть т╕ жахлив╕ бездушн╕ тварини, як╕ в╕рять у свят╕сть сво╖х вчинк╕в. В майбутньому в╕н планував почати все з чистого листа ╕ збудувати щасливу долю, але чи це буде так покаже час.

Л╕кар Чарльз продовжував колоти л╕ки пац╕╓нту ╕ Джон терп╕в пекельну б╕ль, яка здавалось не зак╕нчиться н╕коли. Пост╕йно у Джона бол╕ла голова так, що в╕н не зм╕г нормально спати. В╕дсутн╕сть апетиту лякала ж╕нку, ╕ вона пост╕йно нар╕кала на хворого. Проходили дн╕, але ╖хн╕ стосунки не просувалися у позитивну сторону. Мер╕ дос╕ приховувала свою особист╕ть ╕ на будь-як╕ питання Джона лише мовчала у в╕дпов╕дь. Вона, як ╕ Джон, не любила говорити про сво╓ минуле. Це ╓дине, що об'╓днувало ╖х разом.

З кожним днем Джонов╕ ставало краще. Як ╕ об╕цяв л╕кар, його б╕ль ╕ справд╕ потрохи вщухав. В╕н спрямовував всю силу вол╕, щоб врешт╕ решт заворошив к╕нцями пальц╕в, ╕ в к╕нц╕ к╕нц╕в зм╕г поворухнути пальцями. Це обнад╕ювало його. Здавалось в житт╕ чолов╕ка почало все налагоджуватись. ╤ Мер╕ теж перестала на хворого злитися. Вона теж спод╕валась, що Джон зможе почати усе з нового листа. За весь час, що пров╕в ув'язнений N 603 у л╕жку, в╕н д╕знався багато нового з книжок, як╕ прочитав. Ран╕ше мандр╕вник ╕ уявити не м╕г наск╕льки це захоплююче. Вс╕ ц╕ мандр╕вки у нев╕дом╕ св╕ти, захоплюючи подорож╕ в джунгл╕, ╕стор╕╖ про ╕нд╕анц╕в наст╕льки вразили Джона, що в╕н вир╕шив в╕дправитися кудись з цих м╕сць, лишень скор╕ше поправиться. Браслет на його руц╕ чекав слушного часу, щоб в╕дправити свого господаря у далек╕ земл╕.

Але не все було так добре, як хот╕лося. З часом жах╕ття у сн╕ ставали нестерпн╕шими, в╕д чого хворий довго не зм╕г заснути по ночах. Розум його помутн╕шав ╕ образи в його голов╕ ставали неч╕ткими ╕ розпливалися. Деколи серед безсонних ночей Джонов╕ здавалося, що з його браслету час в╕д часу вид╕ля╓ться ╖дкий блакитний туман ╕ впива╓ться в т╕ло. Його м'язи ослабли в╕д пост╕йного перебування у л╕жку, тому м╕стер См╕т злякався, що скоро вони зовс╕м атрофуються ╕ в╕н б╕льше н╕коли не зможе стати на ноги.

П╕сля к╕лькох дн╕в без сну мозок Джона врешт╕ решт в╕дключився сам. В╕н пров╕в у такому стан╕ довгий час. Мер╕ вже почала хвилюватись, що Джон б╕льше н╕коли не прокинеться. Пораючись на кухн╕, вона почула поскрипування половиць ╕з к╕мнати Джона ╕ одразу кинулась туди. Вона прочинила двер╕ ╕ побачила, як ╖╖ г╕сть задоволено походжа╓ по к╕мнат╕.

-- Це чудо! - промовила Мер╕, а на ╖╖ обличч╕ заблищали сльози. - Треба под╕литися ц╕╓ю зв╕сткою з л╕карем Джексоном.

-- Тепер, коли я зм╕г стати на ноги, можу стати тоб╕ в пригод╕, адже я бачу, як ти ц╕лими днями не переста╓ш невтомно трудитись, - промовив Джон.

-- Це так на тебе не схоже, але якщо ти справд╕ так вважа╓ш... - тут Мер╕ зашар╕лася ╕ опустила оч╕ додолу, - н╕коли не думала, що ти таке скажеш. Я буду дуже рада, якщо ти допоможеш мен╕.

-- Зараз все зм╕ниться, - усм╕хнувся чолов╕к , - ╕ вибач, що я тоб╕ багато чого не договорював.

-- Можеш залишити сво╓ минуле при соб╕. Я не наполягаю, - в╕дпов╕ла Мер╕ ╕ п╕шла в╕дкрити двер╕, бо саме в цей момент хтось постукав.

На пороз╕ з'явився л╕кар Чарльз, наче в╕дчув, що про нього недавно згадували.

-- Як там почува╓ себе наш пац╕╓нт? - запитав в╕н.

-- Набагато краще, бо тепер я знову в╕льний! - заявив Джон ╕ раптом в╕д р╕зкого руху в його очах знову помутн╕ло.

-- Це ж чудово, - задумливо пробубн╕в л╕кар ╕ додав: "У зв'язку з цим, чи не були б ви так люб'язн╕ м╕с╕с Стюарт п╕ти заварити чаю для нас?"

-- Авжеж, це не доставить мен╕ багато зусиль, - сказала Мер╕ ╕ п╕шла на кухню.

-- Ви розум╕╓те Джоне, яких висот можна досягти завдяки ваш╕й сп╕впрац╕! - заговорив м╕стер Джексон. - Ви вже вибачте за завдан╕ вам непри╓мност╕, зате подив╕ться на результат.

-- Так, авжеж це все м╕ня╓, але тим не менше симптоми не покидають мене, а навпаки п╕дсилюються, хоча пройшло довол╕ багато часу, як я вже не приймаю препарату, - невдоволено заявив пац╕╓нт ╕ в його очах знову потемн╕ло. - Л╕карю, якщо вам дорога ваша репутац╕я ви ма╓те мен╕ допомогти до к╕нця, адже ми домовлялися.

-- Джоне, ви погрожу╓те мен╕, - з презирством вимовив Чарльз. - До вашого в╕дома згода полягала в тому, що ви встанете на ноги при умов╕, якщо будете мо╖м п╕ддосл╕дним кроликом для досл╕дження препарату, який я в ближчому час╕ запатентую, ╕ про насл╕дки я в╕дпов╕дальност╕ не брав.

-- Ах ти ж наволоч! - Джон збив л╕каря з н╕г ╕ стиснув його горло. - Ану розпов╕дай, що за бридоту ти мен╕ колов !

-- Це був лише всього-на-всього вдосконалений наркотик з деякими сум╕шами. Мен╕ справд╕ дуже прикро, що так сталося.

-- Чудово, тепер ви з мене вир╕шили зробити наркомана! - Джон ще сильн╕ше стиснув шию.

-- Не роб╕ть цього, Джоне, - прохрип╕в л╕кар. - Ми могли б усе обсудити у мене вдома, якщо ближчим часом вам не стане краще.