Крайня межа

- А що є прецеденти?

- Ні, але я і сама не знаю чого від себе чекати. Я раніше і чоловіків від коханок не відбивала, а від дружин не уводила.

- А ти нічого такого і не робила. Сам пішов і готовий за все понести відповідальність. Я знаєш теж не закохувався, аж до зірочок в очах в трохи екзальтовану панянку.

- До твоєї появи всі емоції були рівненькі і крокували маршем в тому напрямку куди я їх посилала.

- Дійсно, щось таке пам’ятаю, якась емоційна імпотентність була. - задумливо погриз він губи і приголомшив мене сказаним. - Але ти мені вже тоді подобалася. Ось так побачив з першого погляду і все пропало.

- О, то такий зверхній погляд означав зацікавленість. Ні в житті б не подумала. - легковажно з посмішкою проговорила я.

- Він не був зверхнім, я трохи розгубився…- стиха сказав він, - і тебе я перший раз побачив ще в головному офісі ти була в чорному костюмі, на голові якась дивна зачіска з зібраного волосся, потім ти брала каву в нашому кафе і у баристи не було тобі здачі, а я сказав, що пригощу тебе, на що ти навіть не подивившись на мене відповіла, що ні дякую, краще розміняйте гроші … ось так, ти відшила мене, - якось трішки сумно зітхнув він.

- О! Я цього не знала.

- Ні, ну звісно. Ти мене навіть не бачила. У мене тут була трішки запара, коли Сашко сказав, що пришле свого універсального спеца, який проект буде вести, я не дуже вникав, тому то був великий сюрприз, коли я побачив тебе.

- А, то це тому я тебе просто відловлювала, щоб почати роботу.

- Ну, і це теж.

- Які цікаві долі людей. Я про те навіть не підозрювала в ту пору. І що ми можемо зійтися геть не уявляла, тобто зовсім. Коли ти почав мені приділяти увагу, я вирішила, що я просто нова людина, а тобі нудно.

- Угу, і коли все село вже знало, що я на тебе запав, одна ти була не в курсі. - в його голосі звучала награна образа.

- Якось незручно вийшло. - з сміхом відказала я.

- Не те слово. Всі ці кумушки в своєму зміїному кодлі, так і сичали, що я спокушаю невинну і чисту жінку, а мав би посоромитися і таке інше…

- Хм, які безсмертні стереотипи.

- Живучі. - посерйознішав він, заглядаючи мені в очі. - То може я якось можу виправити цю чорну пляму на моїй репутації? Ти мені в цьому могла б допомогти, якби погодилася стати моєю дружиною. - з карману він дістав обручку, а я продовжувала в німому оціпенінні на це все дивитися. - Що не надто романтично? Можу стати на одне коліно? - і він таки став на коліно. - Емілія, ти найрідніша і найкоханіша людина для мене. Я тебе дуже люблю і хочу своє життя провести поряд з тобою. Я прошу тебе стати моєю дружиною? ….І твоє мовчання мене дещо починає лякати…- стривожено дивився він на мене в його очах блискавками пробігали розбуркане хвилювання, розгарячене жадання, п’янка ніжність, запаморочливий коктейль емоцій.

- Я тебе більше не кохаю…- після цих слів і моєї паузи з його лиця збігли всі фарби. - Я тебе дуже сильно кохаю! - і я кинулася його обіймати, видно шок у нього був сильний, або навколішки було не зручно, але ми з ним завалилися на підлогу і я діставшись таких жаданих губ нарешті змогла поцілувати їх, Ярослав спочатку не відповідав, але в якусь мить перехопив роль і вже я щезала на просторі солодких відчуттів,

Звідки береться кохання? Незбагненно. Як може абсолютно незнайома тобі людина перевернути твоє життя з ніг на голову і стати центром твого світу? Ще вчора ти можливо нічого про неї не знав, потім один погляд. Що він виражає цікавість? Усмішка, невимушеність, щирість і відповідний відгук. А далі необхідно кілька тижнів, або й місяців аби відкритися незнайомій людині. Колись, давно, я читала про поняття резонансу там щось було на тему, що чим ми більше впевнені, що подобаємося комусь, тим більше цей хтось подобається нам. А далі спільні інтереси зближують ще більше. І світ змінюється.

Я сиділа на веранді закутана в плед з чашкою гарячого чаю і дивилася за монотонним дощем, що хлюпав за вікном. Осінь спочатку така різнобарвна, золота і пишна, залишилася позаду. Довгі дощі, тумани і небо затягнуте темно-сизими хмарами. Дощ, самотність і запах диму робили мій вечір неймовірно затишним. Ярослав затримувався той, ворог, що краще друга знову навідався, тож благовірного я чекала на рогах, але я залишала за ним повне право, так як все ж окрім мене, сім’ї і роботи у нього мають бути хобі і друзі, нехай навіть такі дивні на всю голову, хоча сам Яр тій ідеї, що я геть не заперечую його свободі якось не зрадів і похмуро свердлив мене поглядом. Ну, як на мене, то не можна людину неволити, вона або буде з тобою попри всі перепони, або ж зникне з твого життя попри всі перепони( діти, батьки, кредити, хвороби, гроші), постраждавши всмак людина рано чи пізно все одно піде. Адже щасливим не можна бути вчора чи завтра, щасливим можна бути лише в сьогоденні. Як на мене то щастя являє собою якесь внутрішнє умиротворення і розуміння цінності кожної прожитої хвилини. Щастя - це теплі стосунки з членами сім’ї і близькими людьми. Щастя - це здоров’я, духовність, саморозвиток, мудрість. Щастя - це бути захопленим та активним. Щастя - це відчувати задоволення від кожного прожитого дня, від добре виконаної роботи, це впевненість, що все буде добре. Щастя - це коли ти любиш, щастя - це коли тебе люблять. Щастя - це не ціль, це шлях. І тільки ставши на цей шлях, ти розумієш, яке це життя повне, неймовірне, незбагненне і прекрасне. І кожну мить свого життя ти відчуваєш, п’єш солодку перемогу, ніжишся довірою, пестишся в любові і ділишся щирістю.

Чи буде у нас все добре? Життя покаже, але я буду плекати надію, що ми будемо йти дорогою щастя.