Аннотация
Григір Тютюнник
Вогник далеко в степу
Нас прийняли до училища разом: трьох Василів — Василя Силку, Василя Обору, Василя Кібкала — і мене. Мене-то звати Павлом, а прозивають Павлентієм. Ну, та я, правда, сам і винен.
Василів узяли з першого ж дня, а, мене забракували: сказали, що малий. Хлопців одразу й перевдягли. Видали їм новенькі хакові пілотки, новенькі, теж хакові, гімнастерки з натороченими товстою білою ниткою кишенями на грудях (не по дві, як у військових, а по одній), штани, черевики, широкі брезентові паски підперезуватися, навіть шкарпеток, про які ми тільки чули, по дві пари. До того всього, сказали, видадуть перегодом ще сірі шинелі з солдатського сукна і шапки.
А я в чім прийшов — не буду казати, в чім, бо це не весело, — у тім і зостався.
Хлопці раділи, обмацували один на одному одіж, упізнавали один одного і не впізнавали, розчервонілися всі, пілотки набакир... А Василь Силка, як оглянув себе в новому, ляснув у долоні, крутнувся на одній...
Отзывы
Лоьбдло
5 августа
Книга норм😕 Але мене заставили її читати влітку тому ..
Высоцкая Ева
25 января
Хороший текст
Женя
23 сентября
Мне поняравився
Женя
23 сентября
Отличний текст