Аннотация
Сергій Лук’яненко
Вечірня бесіда з паном особливим послом
Перш ніж увійти до ліфта, Анатолій не втримався і подивився у вікно ще раз.
Певна річ, корабель Чужих був на своєму місці — прямо над пам’ятником Петру Першому, на висоті ста чотирнадцяти з половиною (перевірено) метрів, непохитно утримуваний в нічному небі антигравітаційними (заявлено) двигунами, і ланцюжок оранжевих вогнів, що позначають бойові рубки (здогадка), все так же оперізував краї величезного диска.
А куди він подінеться?
А внизу, під страхітливою машиною смерті й руйнації, що другий місяць ширяє над Москвою, мерехтіла ілюмінація, їхали по вулицях машини, гуляли, зрідка задираючи до неба голови, люди. Людина — дуже пластична істота. Людина здатна призвичаїтись до будь-чого, причому надзвичайно швидко.
Анатолій зітхнув й увійшов до ліфта.
— Доброго вечора, пане особливий посол, — привітав його охоронець. Немолодий вже чоловік, напевне в чині не нижче майора. Який-набудь «а...
Отзывы