Аннотация
Юрий Логвин
Cлiди на плинфi
I. ЗАСПIВ
Старiючий майстер ретельно позначив усi болонки зрубу, позначив усi частини будови - вiд вiконець-заволок до сволокiв на всiх поверхах. Тому вiн не втручався тепер у роботу хлопцiв - знав, усе добре зроблять.
Здоровi, вправнi хлопцi поскидали кожухи та свитки i, закасавши рукава, мiцно пiдперезавшись, знiмали вiнець за вiнцем дубового зрубу. Дзвенiло вистояне дерево, з шерхотом i трiском обсипався тиньк помальованих, помережаних стiн. Їдучий пил туманом розповзався подвiр'ям, викочувався через вiдкритi ворота на вулицю.
Тихо, тихо сiялись снiжинки, десь спiвали величальну пiсню молодому.
А старий майстер забирав усе своє добро з Верхнього Мiста.
Наче зацiпенiлий, дивився вiн на хмари крейдяного пилу, що огортали залишки зрубу. Як гаряче зараз його робiтникам! Он то один, то другий утирав з чола рясний пiт.
А майстровi прохолодно. Холод тепер часто проймає його спрацьоване тiло. А ще частiше...
Отзывы