Аннотация
Нечуй-Левицький І.С.НАВІЖЕНАI
Молодий чиновник кишинівської контрольної палати Дем'ян Антонович Ломицький, по своєму звичаю, роздягся по обіді і ліг відпочивати. Тонкий та сухорлявий, закутаний по шию в смугасте, волохате укривало, він був схожий на довгу смугасту і поцяцьковану гусінь, що розтяглася на листку на всю свою довжину.
«І спати хочеться, і чогось мене сон не бере,- подумав Ломицький, позіхнувши,- сьогодні, йдучи на службу, я стрівся з Марусею Каралаєвою і провів її до банку. Вона попрощалась зо мною і тихою ходою пішла по сходах в банк, де вона має службу. Невесела її служба - мабуть, така, як і моя в контрольній палаті. Шкода дівчини. А гарна дівчина: брови густі, неначе чорний оксамит, губи повні, червоні, очі великі, карі. Вид в дівчини трохи сільський; здоров'ям пашить од її міцної постаті; вона й на вдачу добра…»
Ломицький заплющив очі і сил...
Отзывы