Аннотация
Ольга Кобилянська
НАРИСИ
ЧЕРЕЗ МОРЕ
День із самого поранку ясний.
Такий ясний і сонячний, що небо, звичайно в погожі дні синє-синє, відбилося в морі чистою блакиттю. І тому море синє, і сріблом мерехтить по верху, і погідне, і бутне. Хвилі його женуть одна одну до берега, грають весело і умовляються шумливо щоразу і щодня гнати так весело.
Дві білі меви сидять на березі і перечаться. Більша й менша.
- Я мушу перелетіти море! - каже більша. - Мушу перелетіти конче! Мені треба усісти на високій скалі на другім березі моря. Кажуть - відти такий вид, якого ми тут на морі не маємо. І кажуть, хто раз там залетить, звідти ніколи більше не може вертати Значить, треба рішитися на все: або тут, або там. А я хочу туди!
- І я хочу туди! - каже менша мева.
- Ні,- каже,- ти лишися тут! Вона наїжила пірця з гніву, образилась.
- Я також хочу летіти з тобою через море і сісти на ту скалу, що й ти! Я мева, як і ти!
- Та що з то...
Отзывы