Аннотация
Люко Дашвар
На запах м’яса
1
Бабу прикінчили під вечір.
У темному закутку поряд із кролячими клітками.
– І шо то ми, куме, з нею так довго вошкалися?… – спитав Петро Реп’ях, кремезний здоровань років сорока без особливих прикмет: якби не наївні очі й соляра під нігтями, і не згадаєш, із ким здоровкався.
Кум Микола Галаган Реп’яхові по сиську. Та кістка важка, гонор під кадиком.
– Ніж у тебе тупий!
Потягся до напівпорожньої пляшки і тільки-но намірився набульбенити, аж під вікном – хрусь.
Куми враз протверезіли. Реп’ях шию гусаком.
– А я казав… Треба було бабу за потічок тягти. І там уже…
– Атас! – Миколу хрустом із пантелику не зіб’єш. У сіно за кролячими клітками впав.
Петро до нього накарачках.
– Куме… Боронитимемося чи одразу здамося?
Галаган усміхнувся дияволом, ухопив вила, що вони із сіна стирчали, учепився очима в розхитані двері: мовляв, і що то за зараза біля моїх кролів шастає?!
Двері...
Отзывы