Аннотация
Присвячую моїм дорогим небожатам Петрусеві, Пасі і Олютці
Ми, малі діти,, страх як любили казки! Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемося на піч у тепле просо або жито, з одного боку гріє й з другого парить, гарно так,- і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу… А вона, стара та древня, голови на в'язах не здержить,- так вона в неї на всі боки і розхитується,- як розпустить бувало свої кази та перекази, й не переслухаєш ніяк!
От одного разу зібралися ми коло неї: я, Івась білоголовий, Пріся мигласта та Грицько меткий, напалися раптом: кажіть та й кажіть, бабусю, казки!.. Бабуся була недужа, їй і дихати, може, не хотілося, не то казок казати, а ми одно - намоглися.
Довго вона стогнала та кректала, поки підвелася. Підперла плечима комин, угородила у теплу пашню свої коряві руки й задумалася… Ми так і напали! Одно кричить: "Про Івана-царевича та сірого вовка!" Друге не хоче Івана-царевича, а кажи йому "Оха";
Пріся п...
Отзывы