Аннотация
Лариса Денисенко
Кавовий присмак кориці.
Ми сидiли поруч i уважно дивилися, розглядали, придивлялися до спини одного лiтнього, але доволi, здавалося, бадьорого чоловiка. Чоловiковi, мабуть, було добре, а може, йому було й зле - важко сказати, як почувається людина, яку бачиш у барi. Бачиш її спину. Хоча, вiдверто кажучи, нашi спини мають рiзний вираз, деякi з них набагато цiкавiшi за нашi справжнi обличчя. Спини - iндивiдуальнi, обличчя можна змiнити, але спини ти не змiниш. I все ж сказати, - добре людинi чи навпаки, - важко, вiд болю ж бо чи з радощiв
ми робимо те саме. Принаймнi я маю на увазi нас, слов'ян.
Не знаю, з чого тiшаться французи, американцi, кубинцi, нiмцi або норвежцi. А тим бiльше, що роблять такi екзотичнi для мене люди, як албанцi чи данцi (з данцiв я взагалi знаю лише Русалоньку, казкаря Ганса Христiана Андерсена i Гамлета, та ще й не особисто. Бачте, не дуже широкий зрiз. Про албанцiв менi взагалi нема чого сказати). Хоча я маю пiдозр...
Отзывы