Аннотация
Юрий Логвин
Дозвiл на помсту
До келiї ступив посланець.
- Тебе викликає хазяїн.
Хусейн поспiшив мертвими коридорами в глибину замку.
На ланцюжку низько зависла бронзова лампа i залила все жовтим свiтлом. Хазяїн фортецi, що звалась Захiдним Гнiздом, пронизливо подивився:
- Готуйся! Прочитай усi молитви i до схiд сонця будь на верху надбрамної вежi. Чекатимеш герцога хрестоносцiв. З тобою буде товариш. За порухом моєї руки... - Вiн вiдняв руку й показав, як саме змахне. З-пiд бiлого широкого рукава зблисло блакитне рукiв'я дамаської роботи.
- Зрозумiв?
Хусейн вклонився i нечутно вiдступив за порiг.
I от тепер вiн стояв на вершечку надбрамної вежi та спостерiгав, як iз-за гострих шпилiв голих гiр викочується сонце. З полегкiстю вдихав холодне повiтря. Сюди, вгору, доносився запах кiзякового диму, кислих баранячих шкур, гiркуватий дух товчених жолудiв. То були запахи життя трударiв.
А фортеця готувалася до прийому хре...
Отзывы