Аннотация
I
Як помер наш батько, - нехай йому земля пером! - оставив нам дев'ять пар волів полових, хороших. Нас було три брати; я - найменший, хлопчиком після батька остався. Середній одруживсь і покинув чумацтво. Мати дуже просила: «Покинь, сину, чумакувати; я тепер нещаслива у світі, - хоч ти мене трохи розважатимеш...» Да таки й плохий він був, частенько слабував.
Стали ми з старшим братом чумакувати. Грицько був парубок високий, чорнявий, кароокий, парубок - як орел. От стали чумакувати... Я вже й старий, уже дочка к осені рушники готує, а ще й тепер мені так і сниться: широкий степ безкраїй, стелеться шлях, ідуть наші круторогі, риплять вози, а місяць світить...
- А що, хлопче, злічив зорі? - гукне Гриць, як у дзвін ударить. Я так і схоплюсь.
Як іти з нашого села у Крим, треба переходити Кумиці, козаче село, велике, аж на двох горах, дві церкви муровані, річка, хати все нові, коло кожної красний, прекрасний вишник! Славне село! Туди оддана наша тітка, материна се...
Отзывы