Добавить в цитаты Настройки чтения

Страница 71 из 79

Комнаты, занятые воинскими чинами или командованием, считаются неприкосновенными, сохраняются полностью за таковыми и в излишек не включаются».

[7 августа 1943]

***

«Большое торжество

Советские методы «воспитания» детей общеизвестны. После бегства большевиков, на долю воспитателей Терпеньевского детского дома выпала трудная, но благодарная задача отучить своих воспитанников от всего пошлого, грязного, советского и познакомить их с элементарными требованиями религии и нравственности. В этом направлении сделан еще один шаг, значение которого трудно переоценить, — сегодня 67 ребят разного пола и возраста воспринимают святое крещение.

Уже с раннего утра в детском доме необычайное оживление, ребята вместе со своими крестными отцами и матерями готовятся к великому таинству. Наконец приготовления за кончены и все направляются в церковь. Начинается торжественное богослужение, на котором присутствуют почетные гости — ортскомендант, сельхозкомендант, районный шеф, представители отдела пропаганды и др. У всех присутствующих, и особенно у ребят, в выражении лиц чувствуется серьезность переживаемого момента. Хорошо поют певчие. По очереди подходят дети к купели, настоятель церкви о. Николай совершает крещение и одевает детям кресты.

Смотря на новых маленьких христиан, стоящих в церкви с крестами на груди и со свечами в руках, становится легко и радостно потому, что с сегодняшнего дня в душах этих детей возжегся свет Христов и в своих сердцах они имеют Бога».

*

«Варьетэ

Бердянский театр-варьетэ под художественным руководством г. Ф. С. Жалина закончил свои гастроли в Мелитополе с большим художественным и материальным успехом. Театр, продолжая свое гастрольное турнэ, выезжает в Херсон».

*

«Объявление

Мелитопольская Городская управа объявляет для сведения о том, что на основании приказа Гебитскомиссара от 10 августа 43 г. самогоноварение, а также свободная продажа спиртных напитков — строжайше запрещены.

Все аппараты для самогоноварения, как-то: баки, змеевики и прочее подлежат немедленной конфискации, а готовая уже продукция подлежит регистрации Генеральной дирекцией монополии.

Лица, уличенные в нарушении данного приказа, будут строго наказаны тюремным заключением и каторгой.

Наблюдение за выполнением сего приказа возложено на органы полиции и жандармерию».

[18 августа 1943 года]

Газета «Мелитопольский край» при немцах

История 47-я. Жизнь под немцами: город Пологи, 1943 год

Когда мне на глаза попала газета «Нове життя», выходившая в годы оккупации города Пологи немцами, я буквально с карандашом в руках проштудировал все 44 оккупационных ее номера. Настолько мне было интересно.

«Помогли нам визволятись люди із орлами»

Газета писала о многом. Регулярно, например, давала сводку о положении на фронте — «Из главной квартиры фюрера». Публиковала много писем из Германии пологовцев, вольготно, как они сами писали, устроившихся там на работах. Эти письма — с конкретными фамилиями и адресами, между прочим. Печатались и стихи. Как лирические — не местным есениным, правда, написанные, так и откровенно пропагандистские. Одно, например, начиналось так: «Помогли нам визволятись люди із орлами».

Догадается уважаемый читатель, о каких орлах-вызволителях в стихотворении идет речь?

Цитирую строфу полностью:

«Помогли нам визволятись

Люди із орлами —

Отож фюрер Адольф Гітлер

3 своїми синами».

Во как! А я, читая бредни сторонников кровавой «русской весны», навязанной нам в 2014 году кремлевским Путлером и его фашистами, никак не мог понять: откуда ж они в Украине взялись, мерзавцы эти?

Причем в таком количестве.





Да они тут и пребывали тихонько — со времен отгремевшей на наших полях войны с немцами. И ждали своего часа, своей проклятой «весны».

Ну, если не они лично — лет-то сколько минуло с той войны страшной, то их дети и внуки.

Дедыпредавали — это о них.

Ну, пусть еще раз проштудируют историю.

Она все помнит.

Ничего не забывает и ничего не прощает.

Кстати, последний номер газеты в оккупированных Пологах вышел 14 августа 1943 года — через день после того, как на Донбассе развернулось широкомасштабное наступление Красной Армии, в ходе которого — 17 сентября, немцев вышибут из Полог.

А газета «Наше життя» бодро вещала: «Ці чутки [о наступлении] — явна брехня. Німецька армія на сході міцно тримає в своїх руках оборонні позиції і завдає атакуючому ворогові великих втрат».

Закрыв номер, я, к слову, обнаружил, что подписал его в печать другой редактор. Его предшественник, у которого была немецкая фамилия, куда-то исчез. Видимо, он не очень верил в то, что «німецька армія міцно тримає оборонні позиції».

Вот что коротко я хотел сказать перед тем, как мы, образно говоря, на машине времени перенесемся… в оккупированные Пологи.

Это очень даже возможно: архивы той поры открыты для всех.

«Німецька армія визволителька назавжди вигнала більшовиків. Український народ розуміє, що тільки поруч з великою німецькою нацією він збудує нове, світле, радісне, життя».

/І. Патока, завідуючий Пологівським РВНО, «Український народ вже більшовикам не вірить». «Нове життя», 29 января 1943 года/

***

«В суді

З 23 по 26 березня, з 2 по 3 квітня 1943 року в м. Пологи засідав Надзвичайний німецький суд з Дніпропетровська. В його компетенцію увійшов розгляд найбільш великих злочинів діяльності в межах всього Генерального комісаріату. Разом з іншими справами були розглянуті й такі:

справа обвинуваченого Сидора Бондаренко, який в грудні 1942 року в Пологах в українки Валентини Ворошевої зламав замок і вчинив крадіжку. Суд присудив обвинуваченого Сидора Бондаренка на 3 роки каторжної в'язниці;

справа обвинуваченої агронома Ганни Семененко у незаконному вилученні від загального народного вжитку посівної пшениці. Суд присудив обвинувачену на 8 місяців в'язниці та 1000 карбованців штрафу;

справа Степана Волика з села Андріївки, який обвинувачується в тому, що, супроводжуючи труни з трупами німецьких солдат, відкрив дві труни і викрав з них дві пари ботинок. Суд присудив його на вісім років каторжної в'язниці;

справа Григорія Заболотного з села Ново-Михайлівки, який з метою пограбування односільчанки гр-ки Донець убив її. Суд присудив його до страти на смерть;

справа Олександра Подлецького, який в селі Кіршвальд працював мірошником, обвинувачується в тому, що в листопаді минулого року, завдяки необережності, викликав пожежу млина. Суд останнього виправдав.

Уїздний комісар ГЕРНЕР»

/«Нове життя», 10 апреля 1943 года/

***

«Настав час знищення радянського раю — цього пекельного життя. Великий німецький народ прийшов до нас і вирвав нас з казанів киплячої смоли, щоб ми на руїнах пекла збудували рай. Німецьке командування оцінило нашу щирість на трудовому фронті й довіряє кожному українцеві стати в ряди німецької армії і спільно знищити більшовизм — будівника пекельного життя. Лише наша віддана й чесна праця скоротить шлях до мирного життя, до правди і волі».

/П. Корж, «Наземно пекло». «Нове життя», 19 мая 1943 года/

***

«Я влаштувалась добре

Подаємо нижче дослівну копію листа Марії Василівни Шендрик, яка проживала в м. Пологи по вул. Запоріжській, 6 і 5 мая виїхала на роботу до Німеччини.

Добрий день дорога мамо! На першій строчці мого листа я тобі повідомляю, що я пока жива і здорова того і вам бажаю у вашому сімейному житті. Мамо, я доїхала до місця благополучно тільки одне погано, що я не разом з Марусею, тобто не в одного хазяїна, їхали ми 10 днів, а на одинадцятий день приїхали до міста Галле. В суботу 15 травня мене привезли до хазяїна. У нього корів немає, але молока п'ємо досхочу. їсти, пити що вгодно. Як тільки приїхала, зараз хазяйка пішла і взяла пива, ковбаси, масла та посадила мене їсти. Хазяйка дала мені окрему кімнату на верхньому поверсі, будинок двохповерховий, ліжко, пирину, простінь, подушку. Дала мені два халати, чулки шовкові, туфлі і я ходила гуляти у неділю 16 травня з дівчатами, які живуть поблизу мене».