Скеля Дельфін

Ще раз люто вилаявшись, Глоба засунув револьвер у кишеню. Зараз ця зброя мала не більше значення, ніж звичайна каменюка: патронів там більше не було.

Тепер Глоба стояв у шлюпці й озирався навколо. Йому почулися якісь звуки, і він сторожко дивився, чи не з’явився де-небудь хтось, зацікавлений частими пострілами. Але навколо нікого не було видно. Десь за скелею Дельфін тихо жило повільним життям вихідного дня місто, і тільки чайки над скелею кружляли в повітрі й падали до води у тривозі.

Оглянувшись на всі боки, Глоба знову звернув свою увагу на Васю. Хлопець знайшов якийсь підводний камінь і стояв на ньому, спочиваючи.

Глоба вилаявся і пожалкував, що зараз у нього немає більше жодного патрона. Зовсім нерухома голівка хлопця являла собою прекрасну мішень і влучити в неї було не важко.

За всяку ціну Глоба мусив позбутися Васі. Тепер вже напевне хлопець не змовчить і розкаже кому-небудь про все.

Глоба вирішив спробувати піймати в’юнкого і спритного Васю, взяти його в човен, а тоді вже вирішувати його долю.

Поспішаючи, він сів на весла і рушив шлюпкою до того місця, де виднілася біла голівка.

Вася одразу ж зрозумів намір Глоби. Спочатку він не знав, чому не чути більше пострілів, але, зрозумівши, зрадів неймовірно.

Тепер було невідомо, хто кого переможе. Вася був певен, що тепер йому вже вдасться втекти, але зовсім забув про ранку, з якої весь час сочилася кров. Сили з кожною хвилиною зникали. Проте, стоячи на своїй скелі, він спокійно чекав, поки Глоба під’їде ближче.

Шлюпка опинилася зовсім недалеко, і несподівано Вася почув ласкавий голос Глоби:

— Ну, ти, герой, годі тобі плавати. Годі тобі у воді мокнути. Лізь у шлюпку, будемо миритися!

— Не обдуриш, катюго, погибелі на тебе немає! — крикнув Вася. Він добре помітив, як Глоба ледь-ледь ворушив лівим веслом, намагаючись підігнати шлюпку ближче.

Глоба тільки вилаявся у відповідь. Хитрість його виявилась марною.

Це було дивне і дике полювання дорослого чоловіка в човні на маленького пораненого хлопця. Вася поринав у воду, пропливав під шлюпкою, навіть інколи хапався за її корму, а коли Глоба кидався туди, відпливав на кілька метрів і чекав, поки Глоба знову сяде на весла

Але сили з кожною хвилиною залишали маленьке тіло і, побачивши смертельно бліде Васине личко, Глоба зрозумів, що перемога вже недалеко. Він навмисне кружляв по воді, примушуючи Васю плавати якомога більше. Правда, Вася примудрявся хапатися за корму і відпочивати кілька секунд, поки Глоба зривався зі свого місця, але ці секунди були такими короткими!

Глоба твердо вирішив убити Васю тут, недалеко від скелі Дельфін, куди дуже рідко приходять люди. Тут злочин могли викрити тільки через багато часу або й зовсім не викрити. У всякому разі, поки знайдуть Васю, Глоба встигне зникнути в одному з великих міст Радянського Союзу.

Сили покидали Васю. Все важче й важче підводилися над водою рученята, все неслухнянішим ставало тіло, все болючішою здавалася ранка на стегні. Глоба ганявся за ним спокійно, настирливо, певний своєї перемоги. Тільки чудо могло зараз урятувати Васю.

Хлопець не просив пощади Жодне слово благання не зірвалося з його посинілих уст. Пощади він не чекав. Навіть жах уже минув, і все тіло стало важким і безвільним. У ньому вже не залишилося сили, щоб плавати, поринати у воду, рятуватися.

Вася знову опинився на тій самій підводній скелі і став. Зовсім недалеко височіла скеля Дельфін, і вода хлюпотіла на камінні.

Там міг би бути порятунок, але доплисти туди вже не було сили, якби навіть Глоба цьому не перешкоджав. Шлюпка підпливла зовсім близько. Вася не ворухнувся. Він дивився просто у вічі Глобі. Чекаючи, що Вася знову, як завжди, порине у воду, Глоба з веслом у руках підвівся з лави.

Але Вася не ворушився. Його оченята дивилися суворо і дрібненькі зуби міцно вп’ялися в нижню губу, затамовуючи крик.

Глоба зрозумів: Вася вже не втече. Вася мусить умерти тут.

Важке червоне весло високо піднялося над білявою голівкою.

Вдарити Глобі не вдалося.

Чайки з криком злетіли із скелі Дельфін і гучний свист прорізав тихе повітря.

Глоба швидко, намагаючись приховати свій рух, опустив весло.

Просто на шлюпку з-за скелі Дельфін мчав гоночний човен клубу «Юних піонерів».

Розділ шістнадцятий

Свист хльоснув Глобу по вухах, немов удар батога. Більше не цікавлячись Васею, він дивився на гоночний човен. Там виднілися тільки стривожені дитячі личка. Глоба полегшено зітхнув. Тепер було перед ним єдине завдання: затримати тут піонерів, цих нежданих і небажаних свідків, а самому якомога швидше добратися до пристані і притьмом тікати з міста.

Глоба поклав весло і спокійно сів на лаву, чекаючи, поки човен підійде зовсім близько.

Вася десь зник. Скільки не шукав очима Глоба, на поверхні води ніде не було видно маленької білявої голівки. Очевидно, сили залишили хлопця і, не змагаючись більше, він опустився під воду, на дно, до мертвооких зелених крабів.

Човен підійшов зовсім близько і спинився за кілька метрів від шлюпки.

Глоба дивився на піонерів, і піонери мовчки дивилися на Глобу. Починати розмову ніхто не хотів. Через дві хвилини, коли мовчанка вже стала надто важкою й гнітючою, Глоба помалу опустив руку в кишеню і витяг револьвер.

Двічі він підкинув його па руці. Сонце сліпуче відбивалося на полірованих гранях. Потім узяв револьвер у руку і, не поспішаючи, наставив його на піонерів.

Школярі зблідли. Ще ніколи в житті не доводилось їм зустрічатися з живим бандитом. Бандит обов’язково мусив бути десь у полі або в степу, в чоботях, і в якомусь незвичайному одязі, а тут на тобі — високий, чисто поголений чоловік у модному сірому костюмі з яскравим галстуком.

Ніхто не сподівався такої зустрічі, і а першу хвилину всі остовпіли вія жаху і подиву. Ніхто з них ніколи не думав, ідо так несподівано можна натрапити на власну смерть.

Спочатку вони навіть подумали, що Глоба просто жартує з ними, але зразу ж «гадалася розповідь Андрюші. Тут вже було не до жартів. Очевидно, Глоба боявся їх, маленьких і беззахисних, коли ви рішив вдатись до зброї.

— Де Вася? — дзвінко крикнув В і г я Огрінчук і зразу ж сам злякався своєї сміливості.

Глоба оглянувся на всі боки і не від новів нічого. Так само пустельно було навколо. Жодна жива душа не порушувала спокою степу і моря.

— Ану, марш усі на скелю. — раптом, розлютившись, крикнув Глоба, — живо мені! А то я всіх вас тут, як щенят, пере стріляю.

Якби піонери знали, що в руках у Глоби синьою сталлю поблискує: незаряджений револьвер, вони б ніколи в житті не послухалися зухвалого наказу Глоби. Але дуло револьвера дивилося на них маленьким уважним чорним оком. Кожної секунди Глоба міг почати стріляти. І тому помалу, плутаючи веслами, вони рушили до скелі Дельфін, до того місця, де каміння становило природну пристань.

У кожного з’явилися дивовижні плани врятування від Глоби. Але уважне око револьвера слідкувало за вузеньким і хистким гоночним човном, і цей холодний, бездушний погляд сковував рухи і заморожував думки дітей.

Човен поволі посувався до скелі і слідом за ним пливла шлюпка з Глобою.

Вася не з’являвся ніде. Глобі, нарешті, вдалося назавжди позбутися єдиної людини, яка знала таємницю яхти «Галатея».

Хоч як погано веслували тепер піонери, все ж човен, нарешті, досяг того місця, де скеля полого спускалася у воді, і зупинився, м’яко ткнувшися у камінь носом.

Похмуро поглядаючи на шлюпку з Глобою, яка під’їздила до того ж місім, де спинився човен, школярі чекали дальших наказів. Насуплені личка хлопців і сльозинки в куточках очей Ніни видавали жах і обурення. Кожен з хлоп’ят, коли б міг, розірвав би Глобу па маленькі шматочки. Але синя сталь блищала на сонці, і ніхто не наважився навіть поворухнутися.

Шлюпка Глоби стукнулася об скелю в кількох метрах від того місця, де сип пився човен. Глоба вискочив на скелю. Спочатку він хотів прив’язати маленький гоночний човен до шлюпки, але потім зрозумів, що йому буде нелегко тягти на буксирі таку вагу. До того ж порожній човен міг викликати зайві підозріння. Тоді він вирішив забрати у школярів весла. На човні без весел добратися до міста їм було б дуже важко; в усякому разі Глоба встиг би втекти, поки піонери повернулися б назад.