Емісар

— Повернуся. Можеш не сумніватися.

Нарешті машина зупиняється.

— Не передумаєш? — Вона дивиться тепер майже по-материнськи, щиро шкодуючи мене. — Це ж авантюра…

— Ні.

Ми з нею справді по-різному сприймаємо світ. Тому оце моє коротке і рішуче «ні» Інга відносить до свого «не передумаєш». Я ж ставив наголос на іншому — це не авантюра.

Будь-що я маю потрапити туди, адже для мене відтепер це питання життя і смерті. Я маю врятувати двох надзвичайно дорогих мені людей і крім мене цього не зробить ніхто у цілому світі. Тому за кілька тижнів я буду у Сполучених Штатах, хоч чого б це мені вартувало. Там розшукаю Дена Крейтона й обов’язково зустрінуся з ним. Інтуїція підказує, що мільйони духовного наставника «Яничарів» не зникли безповоротно у глибоких кишенях цього американця. Так, так… Ті самі мільйони, які після згаданих подій той, кого ми звикли називати Марком, таки не забув і не пошкодував «відстібнути» мені. А знайомий з моїми химерними мріями, він безпомилково визначив місце, куди їх можна було б найдоцільніше і найбезпечніше прилаштувати. Напевно, і я також для нього залишився насамперед людиною, яка теж має Мрію.

Але не їхнє повернення, як таке, жене мене у подорож, хоч ота «зелень» украй необхідна для порятунку тих двох, що зависли на краю безодні. Ден Крейтон — людина, яка дуже багато вирішує у Голлівуді, якщо взагалі не все. Так-так, у тому самому Голлівуді, про який усі чули і який є найпотужнішою машиною світової кіноіндустрії. Щось підказує мені, що ми з ним знайдемо спільну мову і гідне застосування частини цього капіталу, адже на все я не претендую. І от тоді станеться багато цікавого і непередбачуваного.

Вийшовши у відкрите море, галера несподівано змінить курс і повернеться до Кафи, де з безмежних рядів невільничого ринку хитрий та далекоглядний Мехмет, не встоявши перед спокусою, приведе загорнуту у таку ж саму тканину дівчину, яка говоритиме мовою невірних, як і полонянка. Підміну помітять, але ятаган у руці Тубілая звик захищати жінку на ім’я Марія, тож примусить навічно замовкнути незгідних. І вже невдовзі великий османський правитель Сулейман-паша, якого чомусь «заклинило» на бажанні мати дружиною красуню-українку, звеличить чорбаджі Мехмета, зробивши його начальником своєї особистої тепер уже сорокатисячної гвардії, а сам при цьому замість щирої та лагідної Марії отримає хитру та підступну відьму Роксолану, з якої і почнеться занепад великої Османської імперії.

Звісно, це не те, для чого варто їхати до Штатів, оглядаючись підсвідомо, чи бува який забутий агент їхньої розвідки не почує з відстані моє «праве» серце, хоч саме у цьому побачила суть поїздки прагматична Інга, охрестивши емісаром уже удруге. Мав я на увазі всю Османську імперію, щоб отак ризикувати. Це лише умова, необхідна у цьому разі. Тому її буде дотримано. І тоді відважний воїн Тубілай все-таки згадає своє справжнє ім’я, зрозуміє нарешті, чому стискається його серце від співів жайворонків у степу, і сам зробить щасливою жінку на ім’я Марія — найгарнішу в усіх безмежних володіннях всемогутнього Аллаха.

Здійснити це надзвичайно важко, навіть за умови наявності потрібної грошви та розуміння голлівудських продюсерів — які ж часи були! Дика, кровожерлива епоха… У ній так нелегко знайти щастя двом закоханим людям! Але я зумію — будьте певні. І зроблю це так, що ви усі повірите, що саме так воно і сталося насправді кілька століть тому. І не у тім річ, що голлівудські стрічки традиційно закінчуються хепіендом.

Зовсім ні.

Просто люди заслуговують на те, щоб бути щасливими.

Про автора

Олексій Волков народився 1965 року у м. Тернополі. Закінчив з відзнакою Тернопільський медичний інститут.

Працював хірургом у Кіровоградській області. З 1989 р. працює хірургом в Козівській центральній районній лікарні.

Літературною діяльністю займається зі студентських років. Працює в жанрах детективу, трилеру. Член НСПУ. Переможець літературних конкурсів «Золотий Бабай» (2002) та «Коронація слова» (2005), номінант конкурсу «Гранд-Коронація» (2010).

Автор 8 книжок. Найвідоміші з них: «Виконавець» (2001), «Подорож у безвихідь» (2003), «День відбуття» (2004), «Амністія для хакера» (2005), «Переможець отримає все» (2007), «Лікарня на відлюдді» (2008), «Слід на воді» (2011).