Поліціан

І чиста, як і вся її краса, —

Хіба вона помислити могла

Про чорну зраду? Ох, якби я був

Не графом Кастільйоне, а простим,

Незнаним орачем на скромній ниві,

Та тільки чесним!

САНОЦЦО

Браво, молодця!

В житті не чув я кращої промови!

І справедлива — чесність над усе!

Правдива насолода — чесні злидні.

Нехай живуть утіхи незрівнянні —

Ячмінний корж, каштани і вода!

КАСТІЛЬЙОНЕ (намагаючися стримати усмішку)

Саноццо, ти дурний!

САНОЦЦО

Теж справедливо!

Синьйоре, йду додому, поки ще

Я мудрістю від вас не заразився.

Прощай! Шукатиму твоєї ласки,

Як станеш кардиналом. А тим часом

Не знехтую нагоди переслати

Волосяницю й попіл. (Виходить).

КАСТІЛЬЙОНЕ

Забирайся,

Дотепнику! Ха-ха-ха-ха! Від нього,

Хоч і не хочеш, — мусиш реготатись.

Ну, як на нього гніватись! А втім,

Чого тужити через цю дрібничку?

З ким не траплялось? Одружитись — ні!

Розпусницю щоб Кастільйоне взяв?

Нізащо! Ні! Що скаже товариство?

А чи Саноццо? Я не маю права,

Хоч би й хотів, збезчестити ганебно

Свою сім'ю — ді Брольйо рід славетний,

Ді Брольйо старовинний гордий рід!

Не маю права. Поєднала честь

Зв'язком святим з кузиною мене,

Із Алессандрою. А честь — це все!

Я честі не зганьблю! Бо ж Лалаґа

Низького роду... Честі не зганьблю.

Моєї... честі. Пхе! То лиш туман

У голові з вчорашнього похмілля

Сумління розтривожив. Кастільйоне!

Дорослим час тобі нарешті стати!

Поп'ю вина — і буде все гаразд.

Де запропав ти, Уґо? Гей, вина!

Входить УҐО, несучи клунок і кошик, повний пляшок.

Це що таке?

УҐО (нерішуче)

Синьйоре!

КАСТІЛЬЙОНЕ

Що це там,

Питаюся, у тебе? Де вино?

УҐО

Синьйоре! Де вино? Ось тут є трохи —

Дванадцять пляшок.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Ні! Дванадцять дурнів!

Налий мені вина!

УҐО

Оці пляшки

Добірного салернського напою

Прислав їх превелебність граф Саноццо

Для вас, синьйоре.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Що ж, я щиро вдячний (усміхається)

Їх превелебності — ти ж так назвав?

Ну, відкорковуй, Уґо, покуштую,

Яке на смак.

УҐО

Синьйоре, так не можна.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Не можна? Що це, в біса, означає?

УҐО

Ані краплини, пане.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Чом же, дурню?

УҐО

Синьйоре, посланець, ввійшовши в дім,

Сказав: вам спершу треба вибрати.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Що-що сказав той бовдур?

УҐО

Унизу

Дарунок інший вибору чекає:

Вино чи він.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Бамбуло, чом не тут

Той інший подарунок?

УҐО

Га, синьйоре?

КАСТІЛЬЙОНЕ

Ти, телепню! Чого ти не приніс

Той інший подарунок?

УҐО

Бо не зміг.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Не зміг! Негідник! Миттю принесеш! (З люттю).

Падлюко, геть! Що на плечах у тебе?

УҐО

Волосяниця, а внизу стоїть (кидає клунок додолу)

Важке барило попелу — не здужав

Його й підняти.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Попелу барило!

Барило попелу! Саноццо очманів!

Ха-ха-ха-ха! Оце так устругнув!

Барило попелу! Ну, хай там що,

А гніватись не можу я на вибір —

Вино чи попіл! Графу передай:

Моє вино — хай забирає попіл.

Стривай лишень! Перекажи йому,

Що я міркую над його словами.

Зустрінемося з ним на маскараді,

А потім пляшку вип'ємо вина —

УҐО виходить.

Він, я та ще фіґляр. Ха-ха-ха-ха!

Таке придумав: попелу барило!

Ха-ха-ха-ха! Ну, як на нього злитись?

Чудовий хлопець все-таки Саноццо. (Виходить).

ЯВА ТРЕТЯ

Зала в палаці герцога.

АЛЕССАНДРА і КАСТІЛЬЙОНЕ.

АЛЕССАНДРА

Сумний ти, Кастільйоне.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Я? Нітрохи!

Я найщасливіша людина в Римі.

Ще кілька днів, о люба Алессандро,

І ти — моя. О, я такий щасливий!

АЛЕССАНДРА

Радієш ти, сказала б, дуже дивно.

Що діється з тобою, мій кузене?

Чому зітхаєш важко?

КАСТІЛЬЙОНЕ

Та невже?

Я й не помітив. Далебі, це звичка —

Таку вже маю звичку дурнувату,

Коли радію надто. Я зітхав? (Зітхає).

АЛЕССАНДРА

Авжеж. Тобі недобре. Забагато

Собі ти потурати став, на жаль.

Ті оргії нічні тебе погублять!

Мій Кастільйоне, дуже ти змінився:

Змарнілий вид... ні, так ніщо не шкодить

Здоров'ю, як неспання та вино.

КАСТІЛЬЙОНЕ (задумливо)

Ніщо, кузино, навіть і журба

Так не шкідлива, як вино й розпуста.

Я кину це.

АЛЕССАНДРА

Отож! А ще облиш

Друзяк своїх крикливих — таж не рівня

Плебеї спадкоємцеві ді Брольйо

І мужу Алессандри.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Їх облишу.

АЛЕССАНДРА

Звичайно — мусиш. І ретельно дбай

Про одяг та про виїзд — вельми прості

Вони як на твій стан, адже пристойність

Багато важить.

КАСТІЛЬЙОНЕ

Дбатиму й про це.