Як я був світським левом, або Сторінки з життя знаменитостей

«Ви приїдете до Олмеків,* красунчику?» ― сказала вона, поплескавши мене знизу по підборіддю. «Ще б пак», ― відказав я. «Із носом і всім іншим?» ― спитала вона. «Безперечно».

«Ось вам картка, любий мій. Можна сказати там, що ви будете!»

«Всім серцем, дорога герцогине». ― «Пхе! Цього не треба. Аби з усім носом». ― «Геть з усім, люба моя!» ― запевнив я, двічі-тричі вщипнув себе за ніс ― і опинився в Олмеків.

Покої були напхані так, що й дихати нема чим. «Він іде!» ― сказав хтось на сходах. «Він іде!» ― підхопив хтось вище. «Він іде!» ― підхопив хтось іще вище. «Він прийшов! ― вигукнула герцогиня. ― Він прийшов, цей любий хлопчик!» ― і, міцно вхопивши мене обома руками, тричі поцілувала в ніс.

Зразу виникла неабияка сенсація. «Diavolo!»[2] ― вигукнув граф Козероггіо. «Dios guarda!»[3] ― промурмотів дон Стілетто. «Mille to

― Тату, ― спитав я, ― яка головна мета мого життя?

― Сину, ― відповів він, ― це вивчення носології, як і перше; але, відстреливши баронові носа, ти перебрав міри. У тебе прегарний ніс, це правда; але в Блямбурґа тепер нема ніякого. Тебе засудили, а він став героєм дня. Я згоден з тобою, що в Димошумі велич світського лева відповідає розмірам його носа, ― але, їй же Богу, годі змагатися з левом, що того носа зовсім не має.

Примітки

В оригіналі ця сатирична новела Едґара По називається “Lionizing”. Вперше була надрукована у травні 1835 року в літературному журналі “Southern Literary Messenger”. Дослідники творчості По вважають, що в цій новелі він спародіював оповідання англійського письменника Едварда Булвера-Літтона «Занадто гарний для будь-чого», де герой намагається здобути прихильність вищого світу завдяки гарній зовнішності, а також випадок з американським письменником і журналістом Натаніелєм Паркером Віллісом, котрий, перебуваючи у Англії і обертаючись серед тамтешніх літературних кіл, посварився з англійським письменником-романістом Капітаном Маррієтом і мав з ним дуель (на щастя, безкровну).

Голл Джозеф (1574-1656) ― англійський єпископ, автор книги «Сатири».

«Джуніус» ― власне «Листи Джуніуса», анонімні гострокритичні сатиричні листи, спрямовані проти англійського уряду, які в 1769-1772 pp. публікувалися в лондонському журналі «Паблік адвертайзер».

Залізна маска ― таємничий в'язень, що помер у Бастілії 1703 року. Ніхто не бачив його обличчя, довгі роки закритого маскою. Є безліч гіпотез, хто був цим нещасним. Одна з них твердить, що це брат-близнюк короля Людовіка XIV, якого той згноїв у в'язниці, побоюючись за свою владу.

Місто Димошум ― український варіант сатиричної назви, котру По дає Англії (Fum-Fudge).

Бартолінус Томас (1616-1680) ― датський анатом.

«Щоквартальник», «Вестмінстер», «Чужоземець», «Едінбург», «Дублін», «Бентлі», «Фрейзер», «Блеквуд» ― скорочені назви найвідоміших англійських журналів у часи По.

Порфирій (233 ― бл. 304), Плотін (204-270), Прокл (410-485), Гієрокл (V ст.), Максим Тірський (II ст.), Сіріан (V ст.) ― грецькі філософи-неоплатоніки; Ямбліхус (бл. 280-330) ― сірійський філософ тієї ж школи.

Тюрго Анн Робер Жак (1727-1781) ― французький державний діяч, економіст. Прайс Річард (1723-1791) ― англійський філософ і економіст. Прістлі Джозеф (1733-1804) ― англійський хімік, богослов. Кондорсе Жан Антуан Школа (1743-1794) ― французький філософ, математик, політичний діяч. Де Сталь Анна Луіза Жермена (1776-1817) ― французька письменниця.

Двоїста й предковічна душа ― терміни з богословського вчення про те, що душа Христа існувала одвічно, тобто до створення світу.

Гомеомерія ― вчення давньогрецького філософа Анаксагора (бл. 500― 428 до н.е.) про те, що в основі всіх тіл лежать різноманітні чітко визначені й нескінченно подільні часточки ― геомерії ― у довільних сполученнях.

Євсевій (бл. 260 ― бл. 340) ― римський історик церкви. Аріан (IV ст.) ― олександрійський історик церкви, від його імені походить назва однієї з єресей ― аріанство. Нікейський собор ― ідеться про перший Нікейський собор, що відбувся 325 р. з наказу римського імператора Костянтина І Великого і засудив, зокрема, аріанство. Трактаріанізм, консубстанціалізм ― вигадані науки.

Латур, марк-брюнен, люсе, шамбертен, рішбур, сен-жорж, обріон, монвіль, медок, барак, преньяк, грав, сотерн, лафіт, сенпере, клодвужо ― сорти французьких вин. Херес ― іспанське вино, амонтільядо ― сорт хереса.

Чімабуе (1240-1302), Арпіно Джузеппе Чезарі (бл. 1568-1640), Карпаччо Вітторе (бл. 1455-1526), Альбано Франческо (1578-1660) ― італійські художники; Агостіно ― прізвище багатьох італійських скульпторів (XIII-XV ст.). Стен Ян (бл. 1626-1679) ― голландський художник, малював сповнені гумору народні сцени.

Бендіда ― фракійська богиня війни та полювання. Бубастіс ― замість імені богині ― Бастет ― По називає місто, центр її культу. Бастет ― єгипетська богиня веселощів, зображувалася з тілом жінки і головою кішки.

Есхіл (525-456 до н.е.) ― відомий як плідний автор, в античному світі знали близько 90 його п'єс, до нас дійшло лише 9. Ізей (бл. 420-340 до н.е.) ― давньогрецький промовець. До нашого часу збереглися тексти 34 промов Ізея, ще 42 відомі лише за назвами. Лісій (бл. 440-380 до н.е.) ― давньогрецький промовець, виголосив понад 200 промов, до нас дійшли тексти сорока. Теофраст (372-287 до н.е.) ― давньогрецький природознавець, філософ. Йому приписують авторство 227 творів з фізики, мінералогії, ботаніки, фізіології. Аполлоній Пергський (бл. 260 ― бл. 170 до н.е.) ― давньогрецький математик, астроном, учень Евкліда. Відомо 7 його книг, а 8 вважаються втраченими. Піндар (бл. 518-442 до н.е.) ― давньогрецький поет-лірик, збереглося 45 од і кілька сотень уривків з його творів. Гомер Молодший (III ст. до н.е.) ― давньогрецький поет і граматик, відомий лише за ім'ям, бо його твори не збереглися.

... до Олмеків... ― Ідеться про Елмак ― клуб лондонських аристократів, що існував з другої половини XVIII ст. Ольмеки ― одне з індіанських племен.

2

Diavolo! ― От чорт! (Іт.)

3

Dios guarda! ― Боже, борони! (Ісп.)

4

Mille to