Норф і Дора

Дора чесно кивнула.

- Як мені відноситися до твоєї подружки ? - задав Норф передбачливе питання, бачачи для себе багато проблем від нерозуміння.

- Як до моєї рідної сестри. - відповіла Дора, - зможеш ? - Вона тим часом їла тістечко.

- Зможу.

- Тоді і я зможу бути тобі подругою. - мовила Дора, - А, доречі, де ти живеш ?

- Я знімаю цілий поверх, тобто дах, в будинку мого приятеля(він мав на увазі Біллі). Щоб бути точним, то в його батьків, і вони беруть з мене мало грошей, добре відносяться. Хочеш жити разом зі мною ? - Норф був цілков щирим, він ненавидів невизначеність в особистих питаннях.

- Хочу. - відповіла Дора, - але давай зараз краще поїмо !

Норф спокійно кивнув до неї, адже вже відчував у ній дещо рідну людину.

Поки Дора їла, Норф напружено спробував знайти тему, про що він мав думати, але зрозумівши, що ці спроби марні, вирішив не думати взагалі, як і зазвичай.

4

- В мене на тому тижні плата за коледж скінчилась. - раптом мовила Дора. - Матір мене місяць не буде шукати, ти влаштуєш мене в свій коледж ?

-Влаштую. - Норф потай милувався нею, це почуття було для нього новим.

-А коли ти мене влаштуєш ? - запитала Дора.

- Завтра.

- Тоді і я буду добра до тебе. Сьогодні. - мовила Дора.

Норф відчув наближення чогось незвичайного.

Їх розмову перервала подія, коли в кафе з’явився Норфів викладач математики, чемний службовець в темно-синьому костюмі та з краваткою, втілення ідеального вчителя, але досить хитрий, підступний, навіть жадібний, як вважав Норф.

Містер Пінн чемно підійшов до столика Норфа і досить підступно запитав :

-Чому тебе сьогодні не було на уроці математики, учень Норф ? - Дора зблідла, вона передчувала найстрашніше. Але в Норфа завжди були готові відповіді.

- Мені мати дзвонила, містер Пінн. Вона сказала, що можливо, знайшовся мій батько.

- А якщо це брехня ? - запитав містер Пінн. - Я перевірю.

- А якщо все наше життя - брехня, -відповів Норф. - він знав слабкі місця вчителя.

- Добре, учень Норф, а чи знаєш ти, що ми сьогодні проходили теорему Ферма, і ти маєш її знати.

- Так, пане вчителю, ви маєте мене перевірити. - Норф знав свої сильні місця, він ще на початку навчання прочитав увесь підручник, просто прочитав, і іноді користувався цим способом, щов відвести увагу вчителів. Він просто пам'ятав цю теорему.

- Тоді доведи це біля дошки. - містер Пінн зло посміхнувся до нього, всі в коледжі знали, який цей вчитель дріб'язковий, хоча за це й поважали.

Норф не став у позу, як деякі, а спокійно вийшов з-за столика, до дошки, і за десять хвилин вималював всю площу дошки, ледве вмістився доказ. При цьому він намагався мовчати, адже знав, що зайве слово не буде йому в нагоді. Містер Пінн цього не очікував. Що завгодно, але не це. Він очікував скандалу, а не доведення теореми.

Коли ж підсліпуватий вчитель ще й впевнився, що доведення вірне, він просто не знайшов, що сказати.

p Норф, ви перший учень, який це зробив поза школою. Віднині я поважаю вас як одного з найкращих учнів. Ви зхадоволені ?

- Так, пане вчителю.

Містер Пінн поважно віддалився, замовляючи собі пива.

А Дора звернулася до Норфа, питаючи :

- Я теж цього не очікувала, поясни.

- Саме на цьому ловлять вчителі, саме цього вони бояться і саме це поважають - коли учень знає урок наперед. Я що, винний, що я користуюся цим ?

Скоро вони обоє пішли на горище Норфа, навіть не злякавши батьків Біллі. Мабуть, батьки Біллі були дуже передбачливі люди.

Наступного дня несподівано Норфа об'явили в коледжі кращим учнем з математики. Все це відбулося з подачі містера Пінна, який був досить передбачливим, і таким чином теж здобував собі прихильників. Поки Норф згадував всі ласки та солодощі минулої ночі, його вже обступили товариші по класу.

- Норф, де ти так брехати навчився ?

- Норф, може і іспити будеш у кафе складати ?

- Не журися, старий друже, ми без злості...

5

Знову йшов урок математики, але Норфу до того не було діла... Він думав про те, що ось-ось повинна з'явитися Дора, а як її сприйме клас... І чи вона не побоїться ? Рівно о десятій, вона сказала. Норф навіть виштовхав зі своєї парти Біллі, пояснимши йому на пальцях, що віднині йому сидіти тут заборонено, бо це місце призначене новенькій. Біллі був змушений сісти партою нижче.

Аж ось о першій хвилині на одинадцяту у двері класу постукали, і зайшла Дора в супроводі директора.

В чорній в'язаній кофті, блузці, джинсових штанях по фігурі, схожа на Барбі або Гайку з мультику, та ще й з кульочком якимось, мабуть, книжки. Норф аж посміхнувся.

- Це ваша нова учениця, - мовив директор коледжу, скоса поглянувши на клас. Але обурюватись ніхто і не думав, навпаки. Виявилось, вся чоловіча частина класу одразу закохалась у новеньку, ніскільки цим не засмутивши інших дівчат, а їх було в класі семеро. - ЇЇ звуть Дора. - додав директор, - сідай, вибирай собі місце.

П'ятнадцять пар хлоп'ячих очей з надією подивились у її бік.

Дора відкрито посміхнулася всьому класу, чомусь вклонилась директору, і рушила на місце біля Норфа. Заздрощам хлопців не було кінця, але ця заздрість швидко зменшилась, бо Норф був відомий як найхитріший, найсильніший та найрозумніший у класі.

Урок продовжувався, але половина уваги класу віднині була зосереджена на третій парті Норфа.

Після останнього уроку Норф і Дора пішли додому разом.

- Розкажи мені щось про минуле, Дора, мені не вистачає даних про тебе, тобто, ти розумієш...

- Я жила на даху разом з Люсі, ти ж знаєш. Втікла я від батька, що хотів мене зґвалтувати. Ти ж знаєш, таке інколи буває.. Ну, вибору в мене було небагато, тільки я знала про одну таку саму бідну дівчину, що живе на даху, з іншого району і коледжу. Я зійшлася з нею, ми були схожі навіть характерами, і вона пустила мене до себе. Далі все було дуже просто. Що ти ще хочеш знати ?

- Гаразд, спасибі, що довіряєш мені. - Норф був навіть спантеличений. - це я для себе, почуття, розумієш ?

- Не бійся, я вірю тобі. - підтримала його Дора.

По дорозі з коледжу за ними крадькома йшов Біллі. Йому кортіло дізнатись, на кого Норф проміняв всю їх веселу компанію, і чи варта ця дівчина їхньої дружби... Біллі аж трусився, як хотів почути про секс, і йому це вдалося, коли Норф сказав :

- Ти була чудова вчора. Вибач за те, що так говорять всі..

- Нічого, ти теж був Гераклом. - відповіла Дора, - Мені треба деякі речі до тебе перевезти, - додала вона.

- Добре, зараз і перевеземо. - відгукнувся Норф.

Вони швидко знайшли вантажну машину з водієм, і уїхали в невідомому напрямку, а Біллі залишився стояти під деревом один.

«Можливо, це і добре, і погано.», - подумав сам до себе Біллі. – «Добре, що друзів більше, та ще й дівчина, погано, що Норфу тепер не до них, не до друзів, і з батьками більше клопоту. Але нічого, Біллі вміє бути другом. Треба бігти додому, бо вони ще приїдуть туди раніше за нього» - і Біллі припустив чимдуж.

Через півгодини до Будинку Біллі приїхала машина з вантажем. Невеличке трюмо, стул з гнутою спинкою, і чотири сумки з якимось барахлом.

- Он як дівчата вдягаються. - прищурив око з порогу Біллі.

6

- Ти краще піди і поможи їм. - додав до цього Біллів батько, що завжди вдома ходив у костюмі, хоча й був охоронцем.

Біллі стрибнув зі східців до Норфа з Дорою.

- Звідки це все ? - гукнув він до Норфа.

- Це з її минулої квартири. - витягнути з Норфа зайве слівце було неможливо.

- Тут у нас база відпочинку. - гукнув і до Дори Біллі.

- Так, у вас тут справжній рай. - відгукнулася вона. - Добре, що Янголів нема, бо я їх боюся.

З веселим гамором компанія занесла речі на верхній поверх, що деінде зрізався дахом.