Страница 6 из 13

Обличчя буржуазної преси

Йогансен Майк Гервасиевич (UK)

Вельмишановний читає довгу статтю на тему, чи слід усім вільно продавати зброю, чи треба завести на американський манір поліційні посвідки. Коли механик убив з револьвера шефа Паризького Пароплавства, суд вимагав таких заходів. Але автор статті додержується погляду ліберального і вельмишановний з ним цілком погоджується.

Нам цікавіше поглянути на розправу про слово «націоналізм». Відома річ, французи користувалися завше словом патріотизм. Патріотами називали себе революціонери під час Великої Французької Революції, оратор, щоб прикувати до себе увагу схвильованих мас, вигукував слово «зрада!» (trahison), слово «зрада» фігурувало як головний аргумент у судовім процесі Дрейфуса* і в терміні «націоналізм» великої потреби не почувалося.

Розправа, як повелося, складається з цитат. Згадуються Літтре, Прудон, Рішар де Радонвільє, Девіс, Гайнріх Гайне, Наполеон, Рудольф Бекер, Ломонье, Кастелін, Тібо, Моріс Барес, Гастон Мері, Дерулед.

Гайнріх Гайне сказав: «з ненависти до прибічників націоналізму я майже готовий полюбити комуністів».

Французька Академія у Діксіонері дає: «націоналізм – опінії і почуття, що вимагають для себе національні традиції даної країни. Протилежність інтернаціоналізму».

Власної думки автора статті не видко. Видко цитати. Підпис:

А. Шеньє дю Шень.

Вельмишановний перейшов на звістки про шахраїв, злодіїв, шарлатанів і инших, що вкупі називаються “Faits Divers” — Усякі Факти. Посилено нагляд над готелями і тепер легше буде викривати присутність у готелях «не бажаних чужинців». Був суд. Чоловік стріляв у свою жінку і злегка поранив її. Його осуждено на шість місяців і він має заплатити жертві збитки. Збитки вираховано в один франк — тобто в ті самі вісім копійок.

Ми починаємо читати вкупі з вельмишановним. Не зважаючи на всю ріжницю між високошановним, вельмиповажним урядовцем і зовсім невідомим навіть у своїй соціялістичній батьківщині пролетарським письменником, ми обоє, він у своїм волоського горіху кабінеті і я у кімнаті, де є тільки диктові стіни, книжки і рушниця, почуваємо, що стара баба задовго жує резину цитат. Вельмишановний хотів би побільше убивств, я хотів би побільше ідей, але ми обоє одмовляємось далі жувати вкупі з старою мадамою резину старих цитат. Ми перекидаємо останню сторінку і дивимося об'яви.

І от тут на останній сторінці ми бачимо, через віщо стара так добре навчилася жувати резину. Бо на останній сторінці французького офіціозу американський дядя, що ввесь час туманно бовванів крізь замітки і статті і телеграми і цитати, тепер з'явився у ввесь зріст, випростався і поклав ноги на стіл. З'явилася у Франції нова категорія видовищ і слуховищ і зветься вона “Music-halls”. Так і надруковано, і слово це ні на йоту не галізовано. Виступають там найбільше негри з американськими псевдонімами.

Є одна тільки автомобільна реклама, і та фірми «Гочкіс». Спортивні клуби взиваються “Auto cars”, “Sporting-Clubs” так і далі. В спискові готелів є і французькі назви, але більша половина їх така:

“Ambassador, Baltimore, Brighton, California, Commodore, Majestic. St James d'Albany, Splendid Royal Hotel. Imperial Palace, Carlton Hotel, Palace Majectic, Bristol, ще раз Bristol, Splendid Hotel, знову Majestic, California Palace, Atlantic Hotel, Carlton Park Hotel, знову Carlton Hotel”.

У самім тексті об'яв офіціозу Французької Республіки трапляються англіцизми. Назви одежі наполовину англійські, гольф і теніс на кожному кроці, в кінах ідуть американські картини, не завше заховані навіть під французьким перекладом назов Уся сторінка об'яв дзвенить доларом.

А всередині стара мадама пережовує резину старих цитат. Сама вона вже майже не балакає, вона боїться забути французький язик, вона пережовує резину старих цитат: у них немає англіцизмів.

Сьогодні збанкротувало вісім французьких фірм.

Дейлі Ньюз