Страница 28 из 29
Для мене все це знак тривоги, якою охоплений увесь світ. Не передчуття того «кінця світу», що нібито буде післязавтра, а глибинна тривога людства за майбутні покоління, яких чекають страшні випробування, з якими вони можуть не впоратися, через те, що ми не навчили їх рости. Самі ж бо не доросли до того, щоб бути людьми.
І можливо — надія на те, що якимось чином їм, усупереч логіці, вдасться змінити світ на краще.
19.12.2012
Вечір, мороз, слизько. Хлопчина з Харкова відчиняє для нас підвал будинку на вулиці Франка. Там майже біля входу, на стелі розпис, як у синагозі. Два леви тримають скрижалі з написаними івритом заповідями Мойсея. Стеля хвиляста, згідно канону фреска мала би бути на стіні. Леви зовсім не грізні: у них висолоплені язики між білих ікол, гарно виписані темні гриви. Обдерті зі штукатурки стіни оголили теплу червону цеглу. Так світло і тепло. Будинок з 1911 року, вхідна брама зі вставленим вітражним склом і силуетами львівських будинків. Такого самого кольору, як скляна крапля з Єрусалиму, що Лада подарувала мені на Миколая. Львів не замінить мені Єрусалиму, але ніщо не обірве золоту ниточку, що пов’язує для мене ці два лев’ячі міста.
А щодо кінця світу, який має нібито настати завтра, то птахи, коти і собаки нічого про це не кажуть і не виявляють ні найменшої тривоги, отже, нічого такого не буде.
20.12.2012
У творчості я покладаюсь на пам’ять. Що залишиться — те й добре. Решта осяде десь у підсвідомості, як той орел, що після грози гнався за зайцем на схилі гори Магури, і ми, мокрі, радісні, що пережили увесь цей жах з громами і блискавками серед дерев, співчували дебелому зайчиськові. Він таки втік. Я думаю, що це був Вищий промисел. Такі речі не для дитячих очей. Кожен день ми ризикуємо власним життям, уникаємо смерті. І так звикли, що навіть не усвідомлюємо, до чого доторкнулись. Ця внутрішня черствість накладає відбиток на наші вчинки, і ось це справді засмучує. То неправда, що зараз я у своїй квартирі-фортеці. Я зараз переживаю весь жах покірної беззахисності істот, багато з яких просто не переживуть цієї зими. І мені холодно.
21.12.2012
Чим більше аргументів, суперечок, тим легше виявити інтелектуальну безпомічність моїх сучасників. Давно вже зникло мистецтво бесіди, важко сказати, коли саме, мабуть, ще в часи Сковороди з його архаїчними діалогами. Хтось може читати Платона, але навряд чи стане вчитися у нього мистецтву розмовляти з людьми, бо потреба в бесіді давно зникла. Спілкування — це не бесіда, у ньому немає жодних правил. Інтерв’ю — засіб піару відомої особи або в кращому випадку виведення її на чисту воду. Є таке російське слово «разоблачение». Зняття одежі, під якою сподіваються знайти монстра або голого короля. Усе, що важке, нам непотрібне. Легше стрибати по камінцях, аніж довго будувати кладку. Вміти правильно мислити не вміють навіть ті, хто вдається до спекулятивного мислення і знайомий із законами логіки.
Все це так мало нагадує спільні пошуки істини, що його намагаються замаскувати іншомовними словами й термінами, що імітують вченість. Якщо такі слова або терміни можна перекласти рідною мовою і вживати, то чому б і ні? Іноді перекладеш, і тоді явиться перед тобою вся убогість бесідника чи автора монологу, який уявив собі, ніби він воює з привидами. Чи не пошукати мистецтво бесіди в житті, коли двоє людей хочуть дізнатися про якусь річ і щедро діляться між собою усім своїм досвідом і навіть почуттями?..
22.12.2012
Часом здається, ніби я порушила якесь правило і через те покарана. Але якщо ніколи не живеш за правилами, то хіба можна їх порушувати? А тоді й покарання, наче у байці Глібова: «І щуку кинули у річку». Отак і я живу в своїй стихії, отримую по носі, коли порушую незрозумілі правила, але це вже давно не боляче. А жити в місці, де хворі — нормальні, а здорових намагаються зробити хворими, як каже Валентин Лученко, якось незручно. Де тебе примушують любити нелюбих і називають це толерантністю, де рибка клює лише на збочену наживку, де ходять по колу, виспівуючи мантри злочинам супроти людства і людяності, де творча праця цінується нижче праці сторожа. А якщо хтось скаже, що все так було досі, то я знайду сили відповісти: ні, не було.
24.12.2012
Між богами і людьми існує проміжна ланка: клір і пророки. Важко з цим не погодитись. Але будь-який посередник ніколи не передасть точно свою розмову з Вищою сутністю. Ось це вже збагнути важче. Швидше, їх делегують для розмови. Не так важливо, що кажуть боги, а що вимагають від них люди. Тому релігія так перенасичена магією — наміром побороти невідоме й непізнане. Це активне пізнання, з якого потім виділилась наука.
25.12.2012
Дочка надіслала мені фото горностая, якого бачила недавно у снігу далеко від дому. Біле на білому. Вона досі пам’ятає, як уперше побачила цю чудову спритну істоту. Було їй років три або чотири. Ми вертались з прогулянки і побачили, як біля критого сховища для льону мишкував горностай. Чомусь такі зустрічі запам’ятовуються на все життя. Три білі голуби, які кружляли над нами, коли ми сиділи на траві біля іржавої споруди, що подавала воду у колгоспні стайні. Орел, який полював на зайця. Мама-куниця, що переходила з дітьми дорогу. У траві вони нагадували купку боровиків. Товста веретільниця, поворозник і полоз у лісі. Краса і ґрація, недоступні людям. Зафіксувати вдалося лише горностая, і то не того. Інші чудові видіння можна описати лише словами. Тисячі образів, які заслуговують на вічність, зберігаються в темних водах. Наостанок вони виринуть замість образів людей і розчиняться в містичному світлі небуття. Це і буде справедливість. Те, що для людей не має жодної цінності, якраз найцінніше.
26.12.2012
Інформація видавця
ББК 84(4Укр)
П 12
В оформленні книжки використано фрагмент української вибійки
Видавець Василь ГУТКОВСЬКИЙ
© Галина Пагутяк, 2013
© Василь Ґабор, автор проекту, 2013
© Андрій Кісь, худ. оформл., 2013
© ЛА «Піраміда», 2013
ISBN 978-966-441-305-0
ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ
Серія заснована у 2002 році
Літературно-художнє видання
Галина ПАГУТЯК
КОЖЕН ДЕНЬ — ІНШИЙ
Щоденник
Видавець Василь Гутковський
Художнє оформлення Андрій Кісь
Комп'ютерне верстання Роман Івах
Літературний редактор Наталя Троян
Здано на складання 20.12.2012 р.
Підписано до друку 23.01.2013 р. Формат 70x100/32. Папір офсетний.
Гарнітура Times New Roman. Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 7,8. Обл.-вид. арк. 8,36. Замовлення № 451.
Літературна агенція «ПІРАМІДА»
Україна, 79006. а/с 10989.
м. Львів, вул. Плугова, 6.
тел./факс: (032) 235-53-28
e-mail: [email protected]/* */
www.piramidabook.com
Надруковано з готових діапозитивів у друкарні ЛA «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.
Пагутяк Галина.
П 12 Кожен день — інший: Щоденник / Галина Пагутяк. — Львів: ЛА «Піраміда», 2013. — 192 с.
ISBN 978-966-441-305-0
Примітки верстальника