Автобіографія

Уже бувши гімназистом, писав вірші — російською і німецькою мовою. Ці вірші автора не задовольняли і були спалені купно щось у 1916 році. Року 1918 почав писати вірші українською мовою і знайшов, що вони виходять природніше.

В 1920-1921році були надруковані перші вірші: в збірникові «Жовтень» і в окремій книжечці «Д’горі». Склав маніфеста для збірника «Жовтень» («універсал») у конструктивістському дусі (Коряк[2] переправив відповідні місця, і цей маніфест став інакший — з формального став переважно агітаційним). У «Шляхах мистецтва» знову писав «конструктивістські» статті, будучи абсолютно незнайомим з тодішнім конструктивізмом і вкладаючи в це слово свій зміст. На зборах літературної організації (установчих) пропонував примкнути до футуристів (рік 1920-ий), але скорився більшості. Був одним із фундаторів «Гарту».

Ввесь час перебував у «Гарті», (хоч) почував хибність того погляду, ніби література «організує» людей, але, бувши дисциплінованим членом «Гарту», у друкові не протестував. Після розпаду «Гарту» був одним із фундаторів Вапліте і перебував там аж до розпаду цієї організації, хоча не раз сварився з керівниками її, головне на тему про ролю футуризму; конкретно, мало не вийшов з Вапліте разом із Слісаренком, обстоюючи Бажана і Шкурупія...

Написав книги віршів «Д’горі», «Доробок» і «Ясен», що закінчується друком. Написав книжечку слабеньких оповідань («17 хвилин») і добру прозу «Подорож філософа під кепом» та «Подорож доктора Леонардо ets». У протилежність загальнопоширеному поглядові ніколи на ділі не обробляв віршів, а просто бракував чи пускав у друк. Узагалі на свої вірші дивився як на юнацькі спроби. Дальшу поетичну діяльність мислив собі в інакшому плані, а саме — замість туманного романтизму намірявся дати яскраві образи «речей». Задумав філософський роман «Майборода» й довго збирав матеріали. Написав (укупі з Юртиком) кіносценарій «Звенигора» (надалі змінений і поставлений Ол. Довженком), а також сценарій «Марево землі». Написав і надрукував «Фонетичні етюди», книжку «Як будується оповідання». Написав 3/4 тексту оперети «Мікадо» і ревю «Алло на хвилі 477». У році 1926 — 1926 вивчився англійської мови і надалі прочитав дві тисячі книжок цією мовою.

І у віршах своїх, і в прозі, і в теоретичних статтях неуклінно старався підняти українське слово до європейського рівня. Не дбав за гроші, і не дбав за славу, і не шукав дешевих ефектів.

Майк Йогансен

ДОДАТОК

ПЕРЕДМОВИ ДО КНИЖОК ПОЕЗІЙ

ДО ЧИТАЧА

(Передмова до кн. «Збірка вибраних віршів», 1930)

Нема порадку, щоб поет писав передмову до своїх віршів. Але ми порушили вже стільки традицій — порушимо ж і цю.

Ці вірші про любовний сад природи є лише одна з книг мого життя, я кінчив її, мені здається, що я її скінчив.

Друга книга допіру почалася. Її перший розділ — вірші про Комуну — виходять окремо. Байдуже, що ті дві книги писалися одночасно — бо перша з них умирала, а друга народжувалась.

Як Лютер Бербанк[3], я плекав першу, оцю книгу. В галуззя, листя і кору словорослів я ловив хлорофіл неголосних, заглушених променів звукового сонця. Я виростив яблука, що мали смак діезу, і кактуси з тріольним соком. Так скінчився сільськогосподарський період моєї творчості і почався період індустріальний. Замість вирощувати звукові сади, я спробую перетворити звукову енергію на електричну. Коли звук мій замовкне в скляних стінах елементу і почне крутити якорі — я виготую другу — і останню — книгу вибраних віршів.

Майк Йогансен

ПЕРЕДНЄ СЛОВО

(Передмова до кн.: «Поезії», 1933)

Як усякий сильний поет, я написав багато слабих віршів, чимало середніх і небагато сильних. У цій книжці я зібрав усі. Читаючи її, ви перейдете від стихійної революційності юнацьких літ через манівці романтики чистого слова до балад активного учасника великої соціалістичної будови.

ЛЕДАЧИЙ АВТОР

(Відповідь на анкету «Універсального журналу», 1929)

Писав хороші вірші й погану прозу до 1928 року. В 1928 р. отямивсь й почав писати хорошою прозою. Не перемінивши своєчасно прізвища на «Грецюк» або «Стецюра», бисть замовчан від щирої української критики. Уперше став відомий і проклят людьми як редактор кіно-написів. Написав укупі з Юртиком сценарій «Звенигора» і бисть старанно замовчан. Бисть обікраден многократнє і многообразнє від багатьох поетів. Сам, бувши чоловіком ледачим, не управився нікого обікрасти. Ні одного твору свого не опрацьовував, а писав одразу начисто, керуючись принципом економії часу.

Прийоми творчості дуже оригінальні й чудернацькі. Творю, сидячи коло столу і вмочаючи перо в атрамент. Пишу на чистому папері. Органічно не можу писати на повістці з житлокоопу, що мене позивають у суд за неплатіж грошей. Найбільшого натхнення зазнаю в сонливому й голодному стані. На протязі одного друкаркушу управляюсь прогризти два чубуки від люльки. Поголившися пишу елегантно, а неголений пишу могутнє.

Із чого читач може справедливо заключити, що зараз у мене вуса виголені, а борода росте.

Майк Йогансен

Примітка редакції «У. Ж.»: За останніми відомостями, Майкову Йогансенову бороду знову поголено. Редакція.

ПРИМІТКИ

Публікації дають змогу уявити творчий процес поета, його самооцінку окремих віршів і всього шляху. «Автобіографія Майка Йогансена», як і вміщена далі «Відповідь на анкету», написані в іронічному, гумористичному дусі, з елементами містифікації в дусі старих інтермедій. Отже, й в біографічних відомостях, поданих тут, є неточності. Так, у першій автобіографії говориться «тепер мені тридцять літ, я молодий і здоровий». В цей час М. Йогансену було 34 роки. Власне, й вимагати точності у цій містифікованій автобіографії (нібито написаній І. Сенченком, хоч автобіографії пишуться авторами) було б марно...

Автобіографія Майка Йогансена. Опублікована в альм. «Літературний ярмарок», 1929, кн. 3.

Автобіографія. Друкується вперше. З архіву М. Плевако (XXVII, 937). Рукописний відділ ЦНБ АН УРСР.

Судячи з деяких ознак, ця автобіографія, як і попередня, писалася 1929 року. Так, про книжку віршів «Ясен» сказано, що вона «закінчується друком». Книжка вийшла 1930 року. В автобіографії трапляються й інші неточності. Згадана тут книжка «Подорож філософа під кепом» насправді вийшла під назвою «Подорож людини під кепом» (1929). Про філософський роман «Майборода» — тут єдина згадка; очевидно, задум реалізований не був. «Написав (укупі з Юртиком) кіносценарій«Звенигора»... Юртик — Юрій Тютюнник, відомий націоналістичний військовий діяч, поплічник С. Петлюри, згодом амністований радянськими органами. Брав участь у роботі «Українфільму» то як автор сценаріїв, то граючи у фільмах «самого себе». Автобіографія закінчується «Бібліографією», в якій згадано (намальовано) тринадцять книжок, з деякими неточностями. Так книжка «Пролог до комуни» вийшла не 1925, а 1924 року, книжка «Як будується оповідання» не 1927, а 1928 року, відповідно «Ясен» не 1929, а 1930. Сторінка бібліографічна завершується словами: «Переклади з Леніна, Едгара По, Шекспіра («Отелло», вкупі з Щербаненком). Газетних і журнальних статтів, критики своєї і на себе і т. п. автор не пам’ятає. Майк Йогансен».

2

Коряк Володимир Дмитрович, справжнє ім’я Блюмштейн Волько Давидович (1889-1937), літературознавець, літературний критик і викладач.

3

Лютер Бербанк (1849-1926), видатний американський садовод-селекціонер.