Страница 19 из 19
«…І пішли ми в атаку, Хортику. Татусь мій, земля йому ватою, у бою був нестримним, ніби вепр, я бився з ним пліч-о-пліч, а братик мій, земля йому ватою, прикривав спину. Ну тут почалось! Ми зайшли праворуч, а ці, земля їм каменем, сховали лучників у засідці, а піхоту пустили на заріз, аби нас під ці стріли заманити… Якби не татусь мій, земля йому ватою, не сидів би з тобою, чаклунчику, не правив би байок, так-от…»
Пахне якоюсь лікувальною гидотою. Коліно розпухло, як м’яч. Я терплю. Я навіть усміхаюся, слухаючи історії дядька Дола; батько далеко, у місті, а дядько Дол сидить поряд із ліжком, вряди-годи торкаючись мого лоба шерехатою долонею.
Я хороший, думаю я, засинаючи. Я хороший, це Іл – дурень…)
«Любий Іле!» Так. Це вже написано. «…І збитки… і розшукати злодія, винного в трагічній загибелі вашого батька…»
Я потер перенісся, відганяючи непотрібні спогади.
Що спільного між старим бароном, ювеліршею, торгівцем?
У барона й торгівця – скільки завгодно схожих ознак. Обидва стояли на чолі родини, обидва були заможні й були самодурами. Обидва вирізнялись поганим характером… Але ювелірша? Ювелірша, тиха й романтична, зі своїм захопленням живописом, зі своїм маленьким жіночим щастям…
Гаразд. Тут поки глухо. Тепер час: старого барона Ятера не було… скільки? Рік і вісім місяців. Ювелірша? Тиждень. Торгівець? Шістдесят вісім днів. Разючий розрив. Якби тяжкість утрати залежала від терміну, проведеного в невідомому місці, барон би посідав перше місце, яке він, бідолаха, й посідає. Далі йшов би торгівець, потім ювелірша, як найменш постраждала…
Але от як порівняти тяжкість утрати торгівця та ювелірші? Сердешна жінка втратила, бачте, смак. У стариганя могло й не бути ніякого смаку, а міг і бути, однаково його втрати ніхто б не помітив…
Добре. Врахуймо й залишмо на потім.
Далі. Коли зникнув барон? Рік і вісім з половиною місяців тому. Ювелірша? Дев’ять тижнів тому… тобто два місяці. Торгівець? Чотири місяці тому. Що нам дає це знання? Поки нічого, але запам’ятаймо.
«Любий Іле! В ім’я нашої дружби я згоден піти на нечуваний ризик, труди та збитки, і розшукати злодія, винного в трагічній загибелі вашого батька… Негідника буде покарано! Це кажу я, Хорт зі Табор».
Я примотав послання до лапи голуба, прочитав замовляння проти хижого птаха й пустив у небо. Уражений голуб спершу заметався між флюгерами, і потім тільки, керований моєю волею, упевнено пустився в дорогу. Я проводжав його поглядом, сидячи на підвіконні.
…Обставини зникнення. Старий барон Ятер закохався в молоду авантюристку, вона потягнула його в подорож і… ага. А торгівець несподівано для себе й близьких потоваришував із молодим поштивим… який став йому милішим за сина. І цей товаришок теж потягнув його в дорогу – укладати вигідну угоду. Знову збіг… І знов випадає ювелірша. Та нікуди не їздила, просто пішла за покупками… З ким? З нерозлучною подругою. Як її, Тисса Граб, яка після випадку з ювеліршею зникла, ніби й не було…
І знову я відчув, як піднімається зсередини тепла голчаста хвиля. Як невидимі вістря поколюють пучки пальців.
Щось важливе. Не випустити.
ПИТАННЯ: Назвіть відомі вам магічні об’єкти й незалежні магічні предмети.
ВІДПОВІДЬ: Велика Ложка, Швидкі Чоботи, Добра Ялина, Будинок Одягу, Дуб-з-Очима, Жорстока Скрипка, Брехливе Дзеркало, Приватна Банка, сабая, Свіже Джерело, Сітьовий Чорнорот, Диво-з-Надр.
ПИТАННЯ: Яке значення в житті мага має символічний птах?
ВІДПОВІДЬ: Посвячена сова є символом належності до магічної спільноти, предметом клятв і проклять, а в деяких випадках й обітниць. Найсерйознішою є обітниця посовництва, коли два маги, що володіють однією й тією самою совою, об’єднуються узами куди сильнішими, аніж навіть родинний зв’язок. Сила цих магів, об’єднавшись, зростає багатократно, зате кожний із них стає залежним від свого посовника. Саме ця остання обставина обумовила відносну рідкість таких обітниць.
ПИТАННЯ: Яка середня тривалість життя призначеного мага?
ВІДПОВІДЬ: Шістдесят років для магів четвертого ступеня, сімдесят – третього, вісімдесят – другого, сто – для магів першого ступеня. Існує думка, що призначений маг, досягнувши рівня надступеневого, дістає можливість жити вічно. Так звані «викопні маги» – за переказами, маги з минулого, за природою своєю призначені, однак наділені надзвичайною силою завдяки прожитим вікам…
ПІДСУМОК: Теоретичну частину випробування претендент пройшов не без похибок (до яких належить згадування пустих здогадів), однак загалом задовільно. Пропоную перейти до практичних випробувань.
В оселі ювелірів уже всі спали. Служниця спершу позіхала, потім, налякана моєю наполегливістю, погрожувала викликати варту; потім, нарешті, пішла будити хазяїна.
– О… Пане… зі Таборе… Як несподівано… Є новини? Скажіть, ви знайшли?…
У наступну секунду ювелір витріщився на дорожню валізу біля моїх ніг. Певно, зі сну йому здалося, що я переїжджаю до них жити – назовсім.
– Поки що ні, – сказав я, дозволяючи йому підхопити валізу й занести її до передпокою. – Але є одне дуже важливе питання… Скажіть, будь ласка, вашу дружину можна зараз розбудити?…
Сонна ювелірша в очіпку була ніби молодша за свої роки. І симпатичніша.
– Перепрошую, що потурбував, пані Філло… Коли ви востаннє бачили вашу подругу Тиссу Граб?
– Тоді, – була вичерпна відповідь. – Ну, тоді… Перед тим. Коли ходили за покупками…
– Тобто в день вашого зникнення?
– Так…
– Ви не намагалися розшукати її потім?
– Намагалася… та…
Ювелір нервово провів долонею по залишках волосся:
– Пане Хорте зі Таборе… Пізня пора, і…
– Хіба не ви просили мене знайти злочинця? Хіба не заявилися для цього до мене в готель – о ще пізнішій, прошу завважити, порі?
Він почервонів. Навіть лисина стала яскраво-червоною:
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.