Страница 3 из 4
Періодичність
На духовному шляху кожного святого володіння таймінгом більш ніж очевидне. Кожна окрема садхана або період життя точно відмірюється по часу, після чого відбувається рішучий, часто несподіваний і нез'ясовний перехід до іншого періоду, звернення до іншої сфери діяльності, зміна стилю поведінки. Такі доленосні зміни здаються оточуючим безглуздими і безрозсудними, тоді як вони завжди мають внутрішню підставу і точно вивірені за часом. Так, поведінка Рамакрішни на самому початку його шляху викликала сміх, а його самого вважали просто божевільним: то він Господові Ісусові Христу молиться, то намази здійснює, то скаче по гілках дерев, волаючи до Рами… Проте для самого Рамакрішни кожна садхана займала певний період у самореалізації та закінчувалася при отриманні даршана (бачення) божества тієї або іншої релігії, а вінцем всього стало здійснення адвайти (неподвійності). Ми бачимо такі ж періоди в житті Рамани Махарши: втеча з дому, двадцять років у печері, період домогосподаря, очолювання ашраму. Святий то мовчить десятиліттями, то починає приймати щодня десятки відвідувачів, відповідаючи кожному без виключення. Незбагненним чином визріває усередині рішення – і все змінюється.
Взаємодія з традиціями теж підкоряється таймінгу – будь то приналежність до тієї або іншої школи в результаті посвяти, або опрацювання окремих передач, прийняття обраного вчителя або вивчення класичної спадщини. Так, Свамі Сатьянанда десять років був найкращим учнем Свамі Шивананди, найревнішим і відданим, і всі готували його у наступники. Але сидів він одного разу на березі Ганги і роздумував про те, що не бачити йому тут просвітлення. Наступного дня він залишив, ашрам не турбуючись про те, що подумають і скажуть вчитель і люди. Інакше, не бувати йому засновником Біхарськой школи йоги після десятків років одиночних мандрів і навчання в інших наставників. Так само, Свамі Вівекананда повинен був сам обрати час для відплиття до Америки, куди його ніхто не запрошував, але за нього вирішував і вів сам Час. Довго вичікуючи, молючись і питаючи благословень, відвідуючи святі місця і медитуючи цілодобово, він діждався явлення віщого знаку, і виникла рішучість: «Тепер я готовий». Таймінг дає невблаганне відчуття початку і кінця всього. Звершення не випереджають події, але і не запізнюються. Розвивається ж майстерність таймінгу в повсякденній практиці, і тепер ми розглянемо таймінг у віпасані.
Віпасана – це безперервна медитація, коли принципово весь час присвячено лише практиці. У суцільній безперервності ви завжди знаходитеся в сьогоденні, не застряючи у минулому і не забігаючи у майбутнє. Бути тут і зараз – означає перебувати у вічності, де часу немає. Проте час безперервно протікає у вічності, і ми безперервно усвідомлюємо його течію. Технічно нам задано декілька параметрів для практики: тривалість самого курсу (рік, місяць або десять днів); тривалість щоденної практики, яка поступово наростає (зазвичай від шістьох до, навіть, шістнадцятьох годин у день); ділення практики на блоки (із сповна (?) певним співвідношенням циклів ходьби, стояння, сидіння і лежання); ділення блоків на декілька циклів (де в кожному виділяються періоди); точне співвідношення різних позицій з поступовим пропорційним збільшенням кожного періоду; у будь-якому положенні задана певна програма стеження за тими або іншими процесами з послідовним переведенням уваги. Все суворо регламентовано – з 4 ранку до 10 вечора в певні моменти роздається сигнал таймера, і ви перемикаєте увагу, слідуючи передзаданій програмі.
Проте ви нічого не намагаєтеся міняти в тому, що ви споглядаєте, а просто свідчите. Залежно від швидкості процесів, ви виявляєте болісну тривалість 20-ти хвилин або провал в глибоку тишу розуму впродовж декількох годин, які просто незрозуміло, куди поділися. Загальна тенденція: у міру поліпшення концентрації, сповільнюються дихання і рухи, вирівнюється емоційний фон, розчиняються мислеформи, прояснюється свідомість. Поступовий час перестає відрізнятися від вічності. Нічого не відбувається, а те, що відбувається, обнуляється. Запанувало чисте свідчення як таке як споглядання чистої порожнечі буття, де припиняються страждання з приводу втрати з часом всього нереального. У віпасані ми маємо принцип таймінгу в найбільш чистому вигляді – тимчасовість як таку. Якщо при поверненні в зовнішній світ до активної діяльності вам не вдасться зберегти досягнутий стан, то принаймні залишиться звичка до того, щоб розміряти завдане «часування» діяльності із швидкістю протікання відміряних процесів. Простіше кажучи, ви вмієте виявлятися «в потрібний час у потрібному місці», де особисте сьогодення збігається з Вічністю, і всі проекти в руслі самореалізації здійснюються.
II. Осьова центрація
У більшості азіатських країн «білу людину» на вулиці просто роздирають на частини, прагнучи захопити в різних напрямах. Без «осі» ви пропадете. Потрібна повна самовпевненість і ясне розуміння, що ви самі маєте намір робити і як правильно свої проекти реалізовувати. Інакше вас завалять пропозиціями, і ви почнете робити те, що взагалі анітрохи не входило у ваші плани ще десять хвилин тому. Потім ви виявите себе в незнайомому місці, що невідомо навіщо витратили крупні суми грошей, а щоб звідти вибратися, вам доведеться розщедритися ще більше. Те ж саме і з духовними вчителями – або ви знаєте, що вам треба, і рухаєтесь у вибраному напрямі, або вас напхають чим завгодно, від чого потім буде непросто відучитися. Як говорив Сократ: «Якщо ви з'їли щось протухле, то ви можете викликати блювоту і очистити кишечник. Але якщо ви засвоїли помилкове знання, то як ви потім від нього позбавитеся?» Вісь – основа шляху. Маючи вісь на структурному рівні, ви знаходите «стрижень» характеру і вірну дорогу на духовному рівні. Настроювання осі додасть вам стійкість у спокої та націленість в русі, а правильний розподіл статики і динаміки дозволить зберегти вісь.
Де б я не знаходилася – пробудження починається із знаходження осі, точніше, з відновлення її втраченого відчуття усередині себе. Якщо я прокинулася в затишному будиночку посеред саду або готелі, то вісь здобувається стоячи і при динамічному обертанні. Якщо ж ніч пройшла в літаку, автобусі або сидячому вагоні поїзда, то вісь здобувається сидячи у непомітній ззовні медитативній практиці. Принцип контрасту: при зовнішньому спокої допустима внутрішня динаміка, а при зовнішньому русі потрібний внутрішній спокій. Марно приступати до діяльності без осі – нічого не вийде або доведеться витратити надто багато сил і часу. Як завжди, таймінг: ви витрачаєте особистий час на отримання осьового часу. Я приведу тут найпростіші техніки, але слід пам'ятати, що не у техніці справа, їх завжди можна замінити на більш відповідні. Якщо ви розумієте принципи, то ви можете самі розробити скільки завгодно дієвих технік, а якщо ви просто вивчили якісь техніки, то вони частіше за все недієві, якщо лише вам не вдалося вийти через повторення на самі принципи побудови. Принцип осі незмінний, а техніка на її настроювання варіюється. У століття техніки духовна практика розуміється дуже технічно, що робить її настільки ж бездуховною, наскільки і непрактичною.
«Вибудовування»
Поняття осі є центральним у більшості духовних традицій на структурному рівні. Символічно ми бачимо хрест у християнстві, мінарет у мусульманстві, лінгам в індуїзмі. Технічно ми маємо вісь усюди: «стовп» як основу практики даосизму, тадасану (позу скелі) як базову асану в хатха-йозі, стояння стовпом на молитві (співрозп’яття Христу: концентрація на хресті) при цілонічному пильнуванні в християнській духовній роботі. У трансформуючих системах вертикальна вісь служить швидше напрямком – будь то підйом Кундаліні вгору в тантризмі або сходження надрозуму вниз в інтегральній йозі. Вісь у чистому вигляді представляють дервіші, що обертаються, в суфізмі. Все це є способами зміцнити вертикальну осьову центрацію. Практики на вибудовування осі я докладно приводила у двох своїх книгах: «Жіночі даоські практики» і «Практика хатха-йоги: Учень перед стіною». Все залежить від наявності осі, якій би традиції ви не слідували і якими б практиками не займалися. І навпаки, не так важливо, чим ви займаєтеся та якій традиції слідуєте, як важливо, наскільки добре вам удається відбудувати вісь. Саме вісь задає систему координат для усвідомлення особи, а потім і для ототожнення мікрокосму з макрокосмом. Без осі просто немає робочої ситуації, тому відбудування осі виступає і підставою, і процесом, і важливим досягненням у міру практики.