Страница 2 из 3
Усі розходяться в різні сторони. Адам і Єва, узявши дві чималих лушпаїни з горіхів, почали у їх збирати манну, а назбиравши повні, посідали рядком під деревом і почали їсти.
Єва. Ну й чого-то така смачна манна оця? Уживаєм щодня, а не докучає!
Адам. Бо господній се хліб… його воля свята!
Єва. А по правді скажи: чи тебе не кортить коли-небудь чого й іншого з'їсти?
Адам. І на думці нема. Та й чого?
Єва. Як чого?
Адам.
Єва.
Адам.
Єва.
Адам (хитаючи головою).
Єва (сумно).
Адам прикро та ласкаво задивляється на Єву.
Адам з жалем дивиться на Єву.
Адам (понуро).
Єва.
Адам (зітхнувши).
Єва.
Адам.
Єва.
Адам.
Єва.
Адам.
Єва.
Адам.