Страница 6 из 20
ТРЕТІ ПІВНІ
Ще день Украйну катувалиЛяхи скажені; ще один,Один, останній, сумувалиІ Україна, і Чигрин.І той минув – день Маковія,Велике свято в Україні.Минув – і лях, і жидовинГорілки, крові упивались,Кляли схизмата, розпинали,Кляли, що нічого вже взять.А гайдамаки мовчки ждали,Поки поганці ляжуть спать.Лягли, і в голови не клали,Що вже їм завтра не вставать.Ляхи заснули, а іудиЩе лічать гроші уночі,Без світла лічать бариші,Щоб не побачили, бач, люде.І ті на золото ляглиІ сном нечистим задрімали.Дрімають… навіки бодай задрімали!А тим часом місяць пливе оглядатьІ небо, і зорі, і землю, і мореТа глянуть на люде, що вони моторять,Щоб богові вранці про те розказать.Світить білолиций на всю Україну,Світить… а чи бачить мою сиротину,Оксану з Вільшани, мою сироту?Де її мордують, де вона воркує?Чи знає Ярема? чи знає, чи чує?Побачимо потім, а тепер не ту,Не ту заспіваю, іншої заграю;Лихо – не дівчата – буде танцювать.Недолю співаю козацького краю;Слухайте ж, щоб дітям потім розказать,Щоб і діти знали, внукам розказали,Як козаки шляхту тяжко покаралиЗа те, що не вміла в добрі панувать.Гомоніла Україна,Довго гомоніла,Довго, довго кров степамиТекла-червоніла.Текла, текла та й висохла.Степи зеленіють;Діди лежать, а над нимиМогили синіють.Та що з того, що високі?Ніхто їх не знає,Ніхто щиро не заплаче,Ніхто не згадає.Тілько вітер тихесенькоПовіє над ними,Тілько роси ранесенькоСльозами дрібнимиЇх умиють. Зійде сонце,Осушить, пригріє;А унуки? їм байдуже,Панам жито сіють.Багато їх, а хто скаже,Де Ґонти могила,Мученика праведногоДе похоронили?Де Залізняк, душа щира,Де одпочиває?Тяжко! важко! Кат панує,А їх не згадають.Гомоніла Україна,Довго гомоніла,Довго, довго кров степамиТекла-червоніла.І день, і ніч ґвалт, гармати;Земля стогне, гнеться;Сумно, страшно, а згадаєш —Серце усміхнеться.Місяцю мій ясний! з високого небаСховайся за гору, бо світу не треба;Страшно тобі буде, хоч ти й бачив Рось,І Альту, і Сену, і там розлилось,Не знать за що, крові широкеє море.А тепер що буде! Сховайся ж за гору;Сховайся, мій друже, щоб не довелосьНа старість заплакать…Сумно, сумно серед небаСяє білолиций.Понад Дніпром козак іде,Може, з вечірниці.Іде смутний, невеселий,Ледве несуть ноги.Може, дівчина не любитьЗа те, що убогий?І дівчина його любить,Хоч лата на латі.Чорнобривий, а не згине,То буде й багатий.Чого ж смутний, невеселийІде – чуть не плаче?Якусь тяжку недоленькуВіщує козаче,Чує серце, та не скаже,Яке лихо буде.Мине лихо… Кругом йогоМов вимерли люде.Ані півня, ні собаки;Тілько із-за гаюДесь далеко сіроманціВовки завиваютьБайдуже! іде Ярема,Та не до Оксани,Не в Вільшану на досвітки,До ляхів поганихУ Черкаси. А там третійПівень заспіває…А там… а там… Йде Ярема,На Дніпр поглядає.«Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий!Багато ти, батьку, у море носивКозацької крові; ще понесеш, друже!Червонив ти синє, та не напоїв;А сю ніч уп'єшся. Пекельнеє святоПо всій Україні сю ніч зареве;Потече багато, багато, багатоШляхетської крові. Козак оживе;Оживуть гетьмани в золотім жупані;Прокинеться доля; козак заспіва:«Ні жида, ні ляха», а в степах Украйни —О, боже мій милий – блисне булава!»Так думав, ідучи в латаній свитині,Сердега Ярема з свяченим в руках.А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,Підняв гори-хвилі; а в очеретахРеве, стогне, завиває,Лози нагинає;Грім гогоче, а блискавкаХмару роздирає.Іде собі наш Ярема,Нічого не бачить;Одна думка усміхнеться,А друга заплаче.«Там Оксана, там веселоІ в сірій свитині;А тут… а тут… що ще буде?Може, ще загину».А тим часом із байракуПівень – кукуріку!«А, Черкаси!.. боже милий!Не вкороти віку!»ЧЕРВОНИЙ БЕНКЕТ
Задзвонили в усі дзвониПо всій Україні;Закричали гайдамаки:«Гине шляхта, гине!Гине шляхта! погуляємТа хмару нагрієм!»Зайнялася Смілянщина,Хмара червоніє.А найперша МедведівкаНебо нагріває.Горить Сміла, СмілянщинаКров'ю підпливає.Горить Корсунь, горить Канів,Чигирин, Черкаси;Чорним шляхом запалало,І кров полиласяАж у Волинь. По Поліссі Ґонта бенкетує,А Залізняк в СмілянщиніДомаху гартує,У Черкасах, де й ЯремаПробує свячений.«Отак, отак! добре, діти,Мордуйте скажених!Добре, хлопці!» – на базаріЗалізняк гукає.Кругом пекло; гайдамакиПо пеклу гуляють.А Ярема – страшно глянутьПо три, по чотириТак і кладе. «Добре, сину,Матері їх хиря!Мордуй, мордуй, в раю будешАбо есаулом.Гуляй, сину! нуте, діти!»І діти майнулиПо горищах, по коморах,По льохах, усюди;Всіх уклали, все забрали.«Тепер, хлопці, буде!Утомились, одпочиньте».Улиці, базариКрились трупом, плили кров'ю.«Мало клятим кари!Ще раз треба перемучить,Щоб не повставалиНехрещені, кляті душі».На базар збиралисьГайдамаки. Йде Ярема,Залізняк гукає:«Чуєш, хлопче? ходи сюди!Не бійсь, не злякаю».«Не боюся!» Знявши шапку,Став, мов перед паном.«Відкіля ти? хто ти такий?»«Я, пане, з Вільшани».«З Вільшаної, де титаряПси замордували?»«Де? якого?» «У Вільшаній;І кажуть, що вкралиДочку його, коли знаєш».«Дочку, у Вільшаній?»«У титаря, коли знавав».«Оксано, Оксано!» —Ледве вимовив ЯремаТа й упав додолу.«Еге! ось що… Шкода хлопця,Провітри, Миколо!»Провітрився. «Батьку! брате!Чом я не сторукий?Дайте ножа, дайте силу,Муки ляхам, муки!Муки страшної, щоб пеклоТряслося та мліло!»«Добре, сину, ножі будутьНа святеє діло.Ходім з нами у ЛисянкуНожі гартувати!»«Ходім, ходім, отамане,Батьку ти мій, брате,Мій єдиний! На край світаПолечу, достану,З пекла вирву, отамане…На край світа, пане…На край світа, та не найду,Не найду Оксани!»«Може, й найдеш. А як тебеЗовуть? я не знаю».«Яремою».«А прізвище?»«Прізвища немає!»«Хіба байстрюк? Без прізвищаЗапиши, Миколо,У реєстер. Нехай буде —Нехай буде Голий,Так і пиши!» «Ні, погано!»«Ну, хіба Бідою?»«І це не так».«Стривай лишень,Пиши Галайдою».Записали. «Ну, Галайдо,Поїдем гуляти.Найдеш долю… а не найдеш…Рушайте, хлоп'ята».І Яремі дали коняЗайвого з обозу.Усміхнувся на воронімТа й знову у сльози.Виїхали за царину;Палають Черкаси…«Чи всі, діти?» «Усі, батьку!»«Гайда!» ПростягласяПо діброві понад ДніпромКозацька ватага.А за ними кобзар ВолохПереваги-вагиШкандибав на конику,Козакам співає:«Гайдамаки, гайдамаки,Залізняк гуляє».Поїхали… а ЧеркасиПалають, палають.Байдуже, ніхто й не гляне.Сміються та лаютьКляту шляхту. Хто балака,Хто кобзаря слуха.А Залізняк попереду,Нашорошив уха;Іде собі, люльку курить,Нікому ні слова.А за ним німий Ярема.Зелена діброва,І темний гай, і Дніпр дужий,І високі гори,Небо, зорі, добро, людеІ лютеє горе —Все пропало, все! нічогоНе знає, не бачить,Як убитий. Тяжко йому,Тяжко, а не плаче.Ні, не плаче: змія люта,Жадна випиваєЙого сльози, давить душу,Серце роздирає.«Ой ви, сльози, дрібні сльози!Ви змиєте горе;Змийте його… тяжко! нудно!І синього моря,І Дніпра, щоб вилить люте,І Дніпра не стане.Занапастить хіба душу?Оксано, Оксано!Де ти, де ти? подивися,Моя ти єдина,Подивися на Ярему.Де ти? Може, гине,Може, тяжко клене долю,Клене, умираєАбо в пана у кайданахУ склепу конає.Може, згадує Ярему,Згадує Вільшану,Кличе чого: «Серце моє,Обніми Оксану!Обнімемось, мій соколе!Навіки зомлієм.Нехай ляхи знущаються,Не почуєм!..» Віє,Віє вітер з-за Лиману,Гне тополю в полі,І дівчина похилиться,Куди гне недоля.Посумує, пожуриться,Забуде… і, може…У жупані, сама пані;А лях… боже, боже!Карай пеклом мою душу,Вилий муки море,Розбий кару надо мною,Та не таким горемКарай серце: розірветься,Хоч би було камень.Доле моя! серце моє!Оксано, Оксано!Де ти ділася-поділась?»І хлинули сльози;Дрібні-дрібні полилися.Де вони взялися!А Залізняк гайдамакамКаже опинитись:«У ліс, хлопці! вже світає,І коні пристали:Попасемо», – і тихенькоУ лісі сховались.