Страница 19 из 103
Поїзд випустив пару і зрушив з місця. Гаррі підбіг до вагона і заскочив у двері, які йому відчинив Рон. А далі вся компанія висунулася з вікон і махала містеру і місіс Візлі, аж доки поїзд завернув за ріг.
— Мені треба з вами поговорити, — прошепотів Гаррі Ронові й Герміоні, коли поїзд почав набирати швидкість.
— Джіні, вийди, — звелів Рон.
— Ох, як чемно, — образилася Джіні і гордовито відійшла.
У пошуках вільного купе Гаррі, Рон та Герміона рушили коридором. Аж наприкінці вагона натрапили на купе, в якому була тільки одна особа — чоловік, що міцно спав біля вікна. Друзі спинилися на порозі. "Гоґвортський експрес" призначався для учнів, тому, окрім відьми, що возила візочок з харчами, інших дорослих вони в ньому досі не зустрічали.
Незнайомець був одягнений у вельми поношену, латану — перелатану мантію. Хворобливий і виснажений з вигляду, він, однак, був ще доволі молодим, хоч у його світло-каштановому волоссі де-не-де вже пробивалася сивина.
— Хто б це міг бути? — прошипів Рон, коли вони зачинили двері і примостилися якомога далі від вікна.
— Професор Р. Дж. Люпин, — прошепотіла у відповідь Герміона.
— Як ти знаєш?
— Написано на його портфелі, — Герміона вказала на поличку над головою чоловіка. Там лежав пошарпаний портфелик, який тримався купи тільки тому, що був старанно обмотаний мотузками. На портфелику напівоблупленими літерами в кутку було виведено: "Професор Р. Дж. Люпин".
— Цікаво, що він викладає? — недовірливо глянув Рон на мертвотно-блідий профіль Люпина.
— Це ж очевидно: є тільки одна вільна посада — захист від темних мистецтв, — прошепотіла Герміона.
Вони мали вже двох учителів захисту від темних мистецтв — щороку нового. Ходили чутки, що ця посада приносить нещастя.
— Ой, не знаю, чи він потягне, — засумнівався Рон. — Схоже, що його можна прикінчити будь-яким закляттям. О, вибач... — повернувся він до Гаррі, — що ти хотів нам сказати?
Гаррі розповів про суперечку між містером і місіс Візлі та про попередження містера Візлі. Рон був приголомшений, а Герміона притисла руки до вуст.
Нарешті вона їх опустила й промовила:
— Отже, Сіріус Блек утік, щоб полювати за тобою! Ой, Гаррі... тобі треба бути дуже-дуже обережним. І не шукати собі нових пригод...
— Та я й не шукаю, — роздратувався Гаррі. — Вони самі мене знаходять.
— Гаррі ж не дурний, щоб шукати якогось психа, який хоче його вбити! — тремтячим голосом сказав Рон.
Друзі сприйняли новину гірше, ніж Гаррі сподівався. Вони злякалися Блека значно більше, ніж він.
— Ніхто не збагне, як він вирвався з Азкабану, — стривожився Рон. — Таке ще нікому не вдавалося. А за ним, до речі, був посилений нагляд.
— Але його обов'язково спіймають, правда? — розхвилювалася Герміона. — Тепер і маґли його скрізь шукають...
— Що це? — зненацька насторожився Рон.
Звідкись долинав слабенький металевий свист. Вони оглянули купе.
— Це з твоєї валізи, Гаррі! — Рон піднявся, почав нишпорити на багажній полиці і видобув з-під Гарріних мантій кишеньковий стервоскоп.
Яскраво сяючи, він стрімко закрутився на Роновій долоні.
— Ой! Це стервоскоп? — Герміона встала, щоб краще його роздивитися.
— Так... але він такий... дешевенький, — пояснив Рон. — Він аж казився, коли я прив'язував його до Еролиної лапи, щоб відіслати Гаррі.
— А, може, ти робив тоді щось погане? — підозріло глянула на нього Герміона.
— Ні! Ну... хіба що не варто було посилати Еролу. Знаєте, їй на ці далекі відстані уже не вистачає сили. Але як інакше я міг переправити Гаррі подарунок?
— Засунь його в валізу, — порадив Гаррі, бо стервоскоп і далі пронизливо свистів. — Він зараз ще розбудить професора.
Щоб приглушити стервоскоп, Рон засунув його в особливо гидку пару старих шкарпеток дядька Вернона і зачинив валізу.
— Перевіримо його в Гоґсміді, — сказав Рон, знову сідаючи. — Фред і Джордж казали, що такі штучки продаються в крамниці магічних інструментів "Дервіш і Бенкс".
— А ти багато знаєш про Гоґсмід? — зацікавилася Герміона. — Я читала, що це єдине селище в Англії, де нема жодного маґла...
— Здається, що так, — недбало відповів Рон. — Але я рвуся туди за іншим: хочу нарешті потрапити в "Медові руці"!
— А що то таке? — здивувалася Герміона.
— Крамниця солодощів, цукерня, — замріяно пояснив Рон. — У ній є все, що завгодно... перчортики, від яких з рота йде дим, шоколадні кулі, наповнені полуничним мусом і згущеними вершками, а ще класні цукрові пера, які можна смоктати в класі з таким виглядом, ніби ти розмірковуєш, що писати далі...
— Але й у самому Гоґсміді багато цікавого! — наполягала Герміона. — В "Історичних чаклунських місцях" написано, що в місцевому готельчику був штаб повстання ґоблінів 1612 року, а Вересклива Халупа вважається найжахливішим будинком з привидами у всій Британії. А ще...
— ... літальні шербетові кульки: тільки посмокчеш — і зразу підіймаєшся на кілька сантиметрів над землею, — і далі не вгавав Рон, який явно не слухав Герміони.
Герміона глянула на Гаррі.
— О, як то гарно: вибратися іноді з замку і погуляти в Гоґсміді, правда?
— Мабуть, так, — зітхнув Гаррі. — Потім мені розкажете.
— Тобто? — не зрозумів Рон.
— Я не можу там з'являтися. Ні Дурслі, ні Фадж не підписали мені дозволу.
Рон просто очманів.
— Тобі не можна там бувати?! Але ж... та ні... тобі дасть дозвіл Макґонеґел чи хтось інший...
Гаррі невесело усміхнувся. Щоб професорка Макґонеґел, найсуворіша вихователька ґрифіндорського гуртожитку, дала дозвіл?..
— ...або запитаємо Фреда й Джорджа: вони знають усі потаємні виходи з замку..
— Роне! — вигукнула Герміона. — Гаррі не можна виходити зі школи, доки Блек на волі...
— Саме це мені й скаже Макґонеґел, якщо я звернуся до неї по дозвіл, — зітхнув Гаррі.
— Але з ним будемо ми! — не здавався Рон. — Блек не наважиться...
— Ой, Роне, та не мели дурниць, — скривилася Герміона. — Блек серед білого дня підірвав купу людей! Невже ти гадаєш, що він побачить нас і побоїться нападати на Гаррі? — 3 цими словами вона почала розв'язувати кошик з Криволапиком.
— Не випускай! — крикнув Рон, але було вже пізно. Криволапик м'яко вистрибнув з кошика, потягся, позіхнув і скочив Ронові на коліна. Кишеня на Ронових грудях затремтіла, і він сердито відіпхнув кота.