Страница 25 из 88
Далі вони вже не мали нагоди багато розмовляти. Одягли навушники й зосередилися на мандрагорах. Дивлячись на професорку Спраут, можна було подумати, що це справа легка, але то тільки так здавалося. Мандрагори не хотіли вилазити з землі, але й назад залізати не хотіли. Вони звивалися, брикалися, розмахували гостренькими кулачками і скреготіли зубками; Гаррі витратив майже десять хвилин на те, щоб запхати в горщик один надто товстий екземпляр.
Наприкінці уроку Гаррі, як і всі решта, упрів, замастився землею, а все тіло йому боліло. Вони пошкандибали до замку, де швидко помилися, а тоді ґрифіндорці побігли на урок трансфігурації.
Професорка Макґонеґел завжди ставила перед своїми учнями складні завдання, але сьогодні вона перевершила саму себе. Все, що Гаррі вивчив торік, за літо вивітрилося йому з голови. Він мав перетворити жука на ґудзик, але спромігся тільки добряче поганяти його по парті, бо жук метався навсібіч, тікаючи від чарівної палички.
Ронові повелося ще гірше. Він зліпив докупи свою паличку позиченим чароскочем, але паличка, вочевидь, зазнала непоправних пошкоджень. Вона потріскувала та іскрилася в найнедоречніші моменти. Щоразу, коли Рон намагався трансфігурувати свого жука, вона огортала його густим сірим димом, що смердів тухлими яйцями. У тому диму Рон випадково роздушив жука ліктем і мусив просити нового. Не можна сказати, що це дуже втішило професорку Макґонеґел.
Гаррі зрадів, коли пролунав дзвінок на обідню перерву. Його мізки були неначе викручена губка. Усі повибігали з класу, окрім нього і Рона, який розлючено калатав по парті своєю чарівною паличкою.
— Дурна, маразматична штучка!
— Напиши додому, щоб тобі прислали іншу, — запропонував Гаррі, коли паличка вистрелила цілим залпом іскор, немов під час феєрверку.
— Ага! Щоб отримати ще одного ревуна!.. — похнюпився Рон, запихаючи шиплячу паличку в торбу. — Ти сам винен, що зламав свою чарівну паличку!
Вони пішли на обід, і Ронів настрій не покращав, коли Герміона показала їм цілу жменю ґудзиків, які вона виготовила на уроці трансфігурації.
— Що там у нас після обіду? — поцікавився Гаррі, поспіхом міняючи тему.
— Захист від темних мистецтв, — миттєво відізвалася Герміона.
— Цікаво, — схопив Рон її розклад, — чи ти вже позначила сердечками Локартові уроки?
Почервонівши зі злості, Герміона вирвала розклад у нього з рук.
Пообідавши, вони вийшли на похмуре подвір'я. Герміона сіла на кам'яні сходи і знову поринула у читання "Вакацій з вампірами". Гаррі й Рон стояли й розмовляли про квідич, і тут Гаррі відчув, що хтось пильно на нього дивиться. Глянувши вгору, побачив дуже маленького хлопчика з волоссям мишачого кольору, який учора одягав Сортувального капелюха, а тепер приголомшено вирячився на Гаррі. В руках він тримав звичайний маґлівський фотоапарат, а коли Гаррі на нього подивився, враз почервонів.
— Як справи, Гаррі? Я… я — Колін Кріві, — затамувавши подих, відрекомендувався він і обережно ступив уперед. — Я теж у Ґрифіндорі. Як ти гадаєш… ти не образишся, якщо я… зроблю фото? — запитав він з надією, підносячи апарат.
— Фото? — тупо повторив Гаррі.
— Щоб я мав доказ про зустріч з тобою, — нетерпляче пояснив Колін Кріві, підступаючи ще на крок. — Я все про тебе знаю. Мені всі розповідали. Про те, як ти вижив, коли Відомо-Хто намагався тебе вбити, і як він щез і таке інше, і про те, що в тебе на чолі й досі є шрам-блискавка, — він пожадливо розглядав волосся Гаррі, — а хлопець із моєї спальні сказав, що варто тільки проявити плівку в належному розчині, і тоді фотки рухатимуться.
Тремтячи від збудження, Колін набрав повні легені повітря і повів далі:
— Тут класно, правда? Я навіть не знав, що всі ті дивні речі, які я виробляв, називаються магією, поки не отримав листа з Гоґвортсу. Мій тато розвозить молоко, він теж не міг повірити. Тому я й роблю цілу купу знімків, щоб надіслати йому додому. Було б чудово, якби я мав твоє фото, — благально глянув він на Гаррі, — може, твій товариш міг би зняти нас удвох? А ти б тоді його підписав?
— Підписав би фото? Ти роздаєш фотки з автографами, Поттере?
Гучною луною на подвір'ї обізвався в'їдливий голос Драко Мелфоя. Він стояв за Коліновою спиною, а по обидва боки від нього були, як завжди, його здоровенні приятелі-головорізи Креб і Ґойл.
— Карочє, усі в чергу! — загиготів на весь двір Мелфой. — Гаррі Поттер роздає фотки з автографами!
— Це неправда! — сердито заперечив Гаррі, стиснувши кулаки. — Заткнися, Мелфою!
— Ти просто заздриш, — утрутився Колін, усе тіло якого було десь таке завтовшки, як шия у Креба.
— Заздрю? — перепитав Мелфой, якому вже не треба було кричати, бо до них прислухалася добра половина шкільного подвір'я. — Чого б це? Навіщо мені здався той паскудний шрам на лобі? Дуже дякую! Не думаю, що з подряпаною башкую стають якимись особливими.
Креб і Ґойл дурнувато гигикали.
— Щоб ти об'ївся слимаками, Мелфою! — сердито обізвався Рон. Креб перестав сміятися й почав загрозливо потирати свої тверді, мов залізо, кулаки.
— Фільтруй базар, Візлі! — вишкірився Мелфой. — Тобі не варто встрявати в халепу, бо тоді твоя матуся буде змушена забрати тебе зі школи. — Він заволав писклявим і пронизливим голосом: "Якщо ти ще коли-небудь утнеш щось таке!.."
Купка слизеринців-п'ятикласників, які були неподалік, голосно розреготалися.
— Візлі теж хотів би мати фото з твоїм автографом, Поттере! — глузливо вишкірився Мелфой. — Воно буде дорожчим за весь їхній будинок!
Рон вихопив свою заліплену чароскочем паличку, але Герміона з ляскотом закрила свої "Вакації з вампірами" й прошепотіла:
— Обережно!
— Що тут діється, що діється? — Ґільдерой Локарт стрімко наближався до них у бірюзовій мантії, що розвівалася під вітром. — Хто тут роздає фото з автографами?
Гаррі хотів було пояснити, але не встиг, бо Локарт обняв його за плечі й весело вигукнув:
— Тут і питати не треба! Ми знову зустрілися, Гаррі!
Не в змозі випручитися від Локарта і палаючи з сорому, Гаррі бачив, як усміхнений Мелфой розчинився в юрбі.
— Знімайте, містер Кріві! — заохотив Коліна Локарт, сяючи усмішкою. — Подвійний портрет — що може бути краще? І ми обидва підпишемо його!