Страница 46 из 117
— Курва, — промовив він, але наразі задумливим голосом. А тоді він її попхнув.
Тесе залишалася безвільно розслабленою, навіть коли щось — якась гілка — проорала їй пекучу риску вздовж хребта. Коліна стукалися об рифлену поверхню вгорі понад нею. Сідницями вона посувала якусь рихлу масу, а запах гниючої зелені вельми подужчав. Він тепер став цупким, як м’ясо. Вона вгамувала нестерпне бажання викашляти цей запах. Вона відчувала купу мокрого листя, що збилося в неї під крижами, немов просякла водою диванна подушка.
«Якщо він зараз мене викриє, я буду з ним битися. Копатиму його ногами, і копатиму, і копатиму...
Але нічого такого не трапилось. Довший час вона боялася розплющити очі бодай трішечки понад те, що дозволяла собі
.і
до цього. Уявляла, що він присів там, заглядає до труби, в яку щойно її запхнув, нахиливши зацікавлено голову набік, чекає па її найменший порух. Як це він не второпав, що вона жива? Він же напевно міг відчувати биття її серця. Та хіба їй відбитися ногами від цього велетня з пікапа? Він однією рукою вхопить її за босу ногу, висмикне звідси й знову почне душити. Тільки цього разу задушить до кінця.
Вона лежала серед гнилого листя у ліниво пливучій воді, дивлячись в нікуди своїми примруженими очима, цілком зосереджена на тому, щоби вдавати мертву. Вона запала у сіре запаморочення, яке не зовсім було непритомністю, і там вона й залишалася протягом якогось часу, котрий здався їй довгим, хоча навряд чи таким був насправді. Почувши гудіння мотора — це його ваговозик, безсумнівно, це його пікап — Тесе подумала: «Я собі уявляю цей звук. Або він мені сниться. Він усе ще тут».
Проте переривчасте стугоніння мотора спершу зросло, а потім віддалилось по Стаґґ-роуд.
«Це така хитрість».
У неї чи не справжня істерика. Ба навіть якщо й ні, не може вона тут залишатися цілу ніч. Тож, підвівши голову (здригнувшись від болю, що штиком прохромив її збезчещене горло), вона спрямувала погляд на гирло труби і побачила там нічим не застуване коло місячного світла. Тесе почала виборсуватися до діри, але раптом зупинилась.
«Це хитрість. Мені байдуже, що ти чула. Він усе ще тут».
Цього разу її пойняло ще потужнішою недовірою. Якраз те, що на виході з кульверта нічого не було видно, додавало потужності цій думці. У психологічному трилері це був би момент релаксації перед шоковою кульмінацією. Або, скажімо, в якомусь фільмі жахів. У «Порятунку» з озера виринає біла долоня. У «Зачекай до темряви»' Ален Аркін раптом наскакує на Одрі Хеп-
«Wait Until Dark» (1967) — трилер, у фіналі якого сліпа героїня актриси Одрі Хепберн (1929—1993) заколює шахрая і злодія, котрого грає Ален Аркін (нар. 1934 p.).
і.
бери. Вона не любила лячних книжок і кінофільмів, але попри те, після того як її зґвалтували і ледь не позбавили життя, в її пам’яті, схоже, розпечаталося ціле сховище спогадів про них. Так, ніби всі вони оприявнилися просто тут, серед пустки.
Він міг підстерігати. Якщо, наприклад, у нього був спільник, котрий оце щойно й від’їхав його пікапом. Він може сидіти нам почіпки зразу біля виходу з цієї труби і терпляче чекати, як це вміють селюки.
— «Знімай з себе штани», — прошепотіла вона, відразу ж прикривши собі рота. А що, як він зараз її почув?
Минуло п’ять хвилин. Тобто, либонь, що п’ять. Вода була холодною, і Тесе почала тремтіти. Невдовзі в неї вже й зуби по чнуть цокотіти. Якщо він там, близько, напевне ж почує.
«Він поїхав геть. Ти ж сама чула».
«Може, і так. А може, й ні».
А може, їй не варто вилазити з труби з того боку, з якого вона до неї потрапила. Це ж дренажний кульверт, він мусить тягнутися наскрізь під дорогою, а оскільки вона відчуває, як під нею тече вода, значить, його протилежний бік не заблокований. Вона зможе проповзти всю цю трубу і визирнути на стоянку біля покинутої крамниці. Пересвідчитися, що його старого пікапа там нема. Все одно залишається небезпека, якщо в нього є спільник, але Тесе відчувала певність, глибоко всередині себе, там, де сховалося й залягло її раціональне мислення, що ніякого спільника він не має. До того ж велетні завжди працюють самостійно.
«А якщо він таки поїхав? Що далі?»
Вона не знала. Не могла уявити свого життя після цього вечора у покинутій крамниці і ночі у трубі з гнилим листям, що набилося їй під поперек, але, може, вона й не мусить думати в цей бік. Може, їй сконцентруватися на тому, щоб дістатися додому, до Фрітці, і згодувати йому цілий пакет «Вишуканого бенкету» 1 .
«Fancy Feast» — бренд, під яким випускає різноманітну котячу їжу заснована 1894 року компанія «Purina».
Вона ясно побачила коробку з кормом. Як та мирно стоїть на полиці в її затишній коморі.
Тесе перевернулася на живіт і почала підводитися на ліктях, ібираючись проповзти всю трубу. І тут же побачила, з чим вона сусідить у цьому кульверті. Один з трупів уже майже перетворився на скелет (з витягнутими, немов у благанні, кістлявими руками), але на голові ще залишалося достатньо волосся, 11 щб Тесе упевнилася, що це труп жінки. Іншу фігуру можна було б сприйняти за магазинний манекен із дуже понівеченим лицем, якби не вирячені очі й висолоплений язик. Цей труп був свіжішим, але його вже покуштували тварини, тож навіть у темряві Тесе змогла розгледіти оскал зубів мертвої жінки.
Якийсь жучок виплутався з волосся манекена і скотився долі по містку мертвого носа.
Тесе хрипло заверещала, рачкуючи геть із кульверта, і підхопилася на рівні, вимоклий одяг прилип їй до тіла вище талії. Нижче талії вона була гола. Хоча вона й не зомліла (принаймні сама гадала, що ні), якийсь час її притомність перебувала в дивакуватому стані розбалансованості. Озираючись на наступну годину з відстані в часі, вона думатиме про неї, як період затемнення, освітлюваний спорадичними спалахами. І в кожному з тих іррегулярних спалахів ходитиме понівечена жінка зі зламаним носом і кров’ю на стегнах. І знову зникатиме в темряві.
— 9 —
Вона перебувала у крамниці, у великому порожньому центральному приміщенні, котре колись було поділене проходами між полицями, під задньою стіною (либонь) заморожені продукти, а пивний кулер (напевне) тягнувся вздовж усієї дальньої стіни. Вона перебувала серед запахів покійних маринадів і кави. Він чи то забув її костюмні слакси — мабуть, коли підбирав свої цвяховані дровиняки, — чи збирався повернутися по них пізніше. Вона витягла їх з-під прилавка. Під ними знайшлися її туфлі і телефон — розтрощений. Авжеж, він мусить колись повернутися. Десь з неї спав той еластичний вінчик, яким бу ло стягнуто її волосся. Згадала (непевно), як ото згадується щось, що було в ранньому дитинстві, про якусь жінку, котра на початку цього дня нібито питала в неї, де вона їх купує, і не очікувані аплодисменти, коли вона відповіла, що в «Джей-СІ Пенні». Подумала про велетня, як він співав «Брунатний цу кор», — той його верескливий монотонний дитячий голос — і знову зомліла.
— 10 —
Вона йшла у місячному світлі поза крамницею. Її тремтячі плечі покривав якийсь рваний шматок килима, хоча вона й не пам’ятала, звідки його дістала. Килим був брудний, проте теплий, і вона закуталася в нього щільніше. У голові їй зринуло — вона кружляє навкруг крамниці, і це може бути її друге, третє або навіть і четверте коло. їй зринуло, що шукає вона свій «Експідішен», але кожного разу, не знаходячи його поза крамницею, вона забуває, що вже дивилася там, і починає нове коло. Забуває, бо її били в голову, і ґвалтували, і душили, і в неї шок. їй зринуло, що в неї може статися крововилив у мозок — звідки знати, поки не прокинешся серед янголів, котрі тобі про це повідомлять? Легкий бриз, що був віяв надвечір, тепер трохи подужчав, і цокотіння жерстяної вивіски теж поголоснішало. СПОДОБАЄТЬСЯ ТОБІ — СПОДОБАЄШСЯ ТИ.